Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Паневіна В.О.,

суддів

Кліменко М.Р. і Глоса Л.Ф.,

за участю прокурора

Ковтун Н.Я.

розглянула в судовому засіданні 12 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 20 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого,

і

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

раніше не судимого,

кожного

- за ч.2 ст.185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до п."а" ст.1, п."а" ч.1 ст.8 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31.05.2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, касаційного подання щодо якого не подано.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

29.01.2004 року близько 16 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 таємно викрали металеві прути (огорожу) автотранспортного мосту №14, що належить Краснознам'янському управлінню зрошувальних систем та розташований біля с. Широке Скадовського району Херсонської області, заподіявши шкоду на суму 176 грн.

30.01.2004 року близько 16 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 таємно викрали металеві прути цього ж автотранспортного мосту №14 на суму 556 грн. 60 коп.

У апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області стверджує про неправильне застосування кримінального закону в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки судом не було враховано змін, внесених до ст.51 КУпАП, і вимог законодавства щодо визначення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Просить вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінити, виключивши з вироку епізод викрадення ними 29.01.2004 року чужого майна на суму 176 грн. і справу в цій частині закрити на підставі ст.5 КК України (2341-14) та п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) , а також виключити кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (2341-14) , - повторність.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у заволодінні за попередньою змовою групою осіб майном Краснознам'янського управління зрошувальних систем за обставин, вказаних у вироку, у касаційному поданні не заперечується.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) за епізодом крадіжки, вчиненої 29.01.2004 року, підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю в цих діях складу злочину.

Згідно зі ст. 51 КУпАП (8073-10) (в редакції Закону України від 02.06.2005 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" (2635-15) ), таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" (889-15) від 22.05.2004 року з урахуванням соціальної пільги неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 2004 рік встановлений в сумі 61грн. 50 коп., тобто дрібною крадіжкою вважається викрадення майна, вартість якого не перевищує 184 грн. 50 коп. (61,50 грн. х 3 = 184,50 грн.).

При розгляді справи судом та постановленні вироку відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені положення законів ураховані не були, що призвело до незаконного засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за цим епізодом, оскільки такі дії не утворюють складу злочину. Тому вирок в цій частині підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) .

Враховуючи викладене, підлягає виключенню з вироку відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фактом крадіжки, вчиненої 30.01.2004 року, кваліфікуюча ознака цього злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (2341-14) , - повторність.

Внесення зазначених змін до вироку не тягне пом'якшення засудженим покарання, що призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , є необхідним й достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 20 грудня 2005 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 в частині їх засудження за епізодом крадіжки чужого майна, вчиненої 29.01.2004 року, - скасувати, а справу в цій частині закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1001-05) .

Виключити з вироку щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 при засудженні їх за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) кваліфікуючу ознаку цього злочину - повторність.

У решті цей же вирок щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без зміни.