Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів Пузиревського Є. Б., Шибко Л. В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12015020010003645,

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тамбичозеро, Пудожськогорайону, Карельської області, Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком

Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2013 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців, 20.06.2014. звільнений за постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12.06.2014. на підставі п "г" ст. 1 Закону України (2341-14) "Про амністію" від 08.04.2014., засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено питання щодо судових витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 11 квітня 2015 року, приблизно о 18 год. 00 хв., знаходячись на тролейбусній зупинці "Залізничний вокзал", на площі Героїв Сталінграду 1, у м. Вінниці, повторно, відкрито викрав майно ОСОБА_4, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1163 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не заперечуючи доведеності вини та кваліфікацію дій ОСОБА_2, посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що, суд не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_2, а саме: повне визнання вини, щире каяття, сприяння в розкритті злочину та відшкодування завданої шкоди. Порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень, звільнення від призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що виправлення та перевиховання засудженого можливе без ізоляції від суспільства.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону судом дотримані.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, призначаючи покарання ОСОБА_2, суд з достатньою повнотою врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, усі обставини справи, у тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній сказі, особу винного, який вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував шкоду потерпілому, позитивно характеризується за місцем проживання. Правильно враховано судом і те, що він раніше неодноразово судимий, має непогашені судимості, на шлях виправлення не став.

Зважаючи на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Таке покарання на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, доводи, за своїм змістом близькі доводам касаційної скарги, були наведені в апеляційній скарзі захисника, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції за результатами якої визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.З врахуванням даних про особу засудженого, тяжкості вчиненого ним злочину колегія суддів не вбачає можливості застосування до нього положень ст. 75 КК України, як про це зазначено у касаційній скарзі захисника.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 відмовити.

ухвала оскарженню не підлягає.