5-2139км15 Про розгляд заяви щодо перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами - 21.01.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2015 року щодо перегляду вироку за нововиявленими обставинами,

за участю прокурора Подоляка М.С.,

засудженого ОСОБА_3,

У касаційній скарзі ОСОБА_2 із змінами викладено вимогу про скасування зазначених судових рішень із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, мотивуючи тим, що судом поверхово проведений розгляд його заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, не мотивовано належним чином рішення про залишення цієї заяви без задоволення. Вважає, що у зв'язку із неврахуванням судом рішень національних судів, що набрали законної сили та якими встановлена відсутність цивільно-правових наслідків дій засудженого, через неврахування рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фельдман проти України", суд безпідставно відмовив у скасуванні вироку суду щодо нього із закриттям провадженням у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вироком Артемівського міського суду м. Луганська від 19 квітня 2002 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в кредитно-фінансовій та банківській сферах строком на три роки; за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в кредитно-фінансовій та банківській сферах строком на три роки. На підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою в кредитно-фінансовій та банківській сферах строком на три роки.

За вироком суду, із внесеними змінами ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій, ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, будучи обраним з 21 березня 1996 року віце-президентом ради комерційного акціонерного банку "Слов'янський" і являючись службовою особою та акціонером цього банку, а також будучи засновником ТОВ "Ібріс", де йому належало 50% акцій товариства, зловживаючи своїм службовим становищем у період з лютого по травень 1997 року заволодів коштами КАБ "Слов'янський" на суму 7 466 260 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 14 вересня 2002 року апеляції захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_7 задоволено частково. Вирок суду від 14 вересня 2002 року щодо ОСОБА_2 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку слова "зборів та інших обов'язкових платежів", "або державні цільові фонди"; з абзаців 1, 2 аркушу 5 вироку "діючи з виконавчим директором ОСОБА_8 та головним бухгалтером ОСОБА_9", "за узгодженням з виконавчим директором ТОВ "Ібріс" ОСОБА_8 та головним бухгалтером ОСОБА_9" виключено прізвища ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Уточнено вирок суду, що ОСОБА_2 належало 50% статутного капіталу ТОВ "Ібріс". З резолютивної частини вироку суду виключено застосування до ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з роботою в кредитно-фінансовій та банківській сферах. В решті вирок суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни. Виключено з ухвали Артемівського міського суду Луганської області від 17 квітня 2002 року вказівку на позбавлення ОСОБА_2 права на останнє слово.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 березня 2004 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок суду від 19 квітня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 14 вересня 2002 року щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України скасовано, а справу на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Ці ж судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191 КК України змінено, пом'якшено покарання із застосуванням ст. 69 КК України до п'яти років позбавлення волі. Із окремої ухвали Апеляційного суду Луганської області від 14 вересня 2002 року на ім'я заступника Генерального прокурора України виключено вказівку суду на необхідність перевірки обґрунтованості закриття справи щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Фельдман проти України" від 8 квітня 2010 року постановлено, що у кримінальній справі щодо ОСОБА_2 мало місце порушення пунктів 1, 3, 4 статті 5 (Право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з браком безсторонності національних судів.

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд вказаного вироку суду першої інстанції від 19 квітня 2002 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вказану ухвалу районного суду від 5 грудня 2014 року - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Статтею 459 КПК України встановлений вичерпний перелік обставин, що визнаються нововиявленими, зокрема п. 5 ч. 2 цієї статті нововиявленими є обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, постановлених щодо нього у кримінальній справі по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, мотивуючи наявністю обставин, які не були відомі суду на час постановлення вироку суду із посиланням на судові рішення за позовом Державної податкової адміністрації про визнання недійсним договору поруки та за позовом ліквідаційної комісії КАБ "Слов'янський" про відшкодування шкоди, завданої майну банку. У задоволенні вказаних позовів відмовлено.

Дані судові рішення були постановлені за часом пізніше та стосуються цивільно-правових наслідків дій засудженого ОСОБА_2, а саме щодо договору поруки, укладеного у 1997 року.

Крім того, ОСОБА_2 наголошував, що у зв'язку з встановленою відсутністю завдання матеріальної шкоди майну банку за цивільно-правовими наслідками дій засудженого та відповідно до визначеного законом порядку визнано чиним договір поруки № П-1902/1, виключається кримінальна відповідальність за злочин з матеріальним складом, а саме за статтею 191 КК України, за вчинення якого він був засуджений.

Натомість суд першої інстанції не провів належну перевірку обставин, викладених у заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, не встановивши з достатньою повнотою чи можна їх вважати нововиявленими.

Крім того, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, аналогічні твердженням наведеним ОСОБА_2 у касаційній скарзі, залишились без належного мотивування в ухвалі апеляційного суду.

У мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Наведених положень кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції не дотримано повною мірою.

Отже, з огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в апеляційному суді за результатами проведення якого слід постановити законне судове рішення, мотивоване належним чином.

Керуючись ст.ст. 376, 464, 466, 467 КПК України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2015 року про розгляд заяви щодо перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, постановленого відносно ОСОБА_2, скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.