Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Колесниченка В.М., Орлянської В.І.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013230230001782 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_2

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 4 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 лютого 2015 року,

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1, оскільки вина його підзахисного не доведена через відсутність доказів. На його думку, обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, бо не містить відомостей з чого складається розмір завданої шкоди. Крім того, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 зазначено, що злочин вчинено за попередньою змовою з ОСОБА_3 і групою невстановлених осіб, проте у вироку про попередню змову з ОСОБА_3 не зазначено. Вказує на неправильне вирішення цивільного позову, який був заявлений на меншу суму, ніж стягнув суд. Розрахунки цивільного позову, проведені апеляційним судом, вважає необґрунтованими. Вважає оголошення повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 незаконним.

Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника, який підтримав доводи викладені у скарзі; думку прокурора, який вважає касаційну скаргу захисника безпідставною; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 4 листопада 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Цивільний позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 1172725 грн.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 лютого 2015 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни, а вирок щодо ОСОБА_1 змінено: зазначено в абзаці першому мотивувальної частини вироку замість цифр та слів "35500 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот доларів США)" та "1017350 грн.", відповідно цифри та слова "35000 (тридцять п'ять тисяч доларів США)" та "992755 грн.".

Цей же вирок в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України змінено в частині цивільного позову, який задоволено частково, зменшено суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди з 1172725 грн. до 1166388,36 грн.

В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком суду, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, 6 грудня 2013 року приблизно о 8 год. 10 хв., ОСОБА_1 за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, переслідуючи корисливі наміри, з метою вчинення відкритого заволодіння чужим майном, на автомобілі марки "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_3, якому не було відомо про злочинний намір, прибули за місцем проживання ОСОБА_4 АДРЕСА_2. ОСОБА_1 та двоє осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, проникли на територію вищевказаного домоволодіння і через відчинені двері проникли до будинку, застосували насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, а саме нанесли удар по обличчю ОСОБА_4, зв'язали руки і ноги потерпілої пластиковими хомутами, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, поклали на підлогу. Після цього, погрожуючи вбивством, заволоділи грошима в сумі 713000 грн. та 35000 доларів США і з місця вчинення злочину з викраденими грошима зникли та розпорядились ними на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1166388,36 грн.

В подальшому, діючи умисно, ОСОБА_3 викинув з машини три спортивні шапки з прорізами для очей та жмут пластикових хомутів, які використовувалися для вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 і за місцем свого мешкання у АДРЕСА_3 зберігав сумку з викраденими у будинку потерпілої грошима. Таким чином, ОСОБА_3 знищив сліди злочину та приховував майно, завідомо здобуте злочинним шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, суд першої інстанції обґрунтував проаналізувавши показання засудженого, який в судовому засіданні вину не визнав, проте не заперечував, що вранці приїхали в село та з іншою особою зайшли до будинку потерпілої, попросили у неї гроші. Потерпіла гроші віддала добровільно в пакеті, який взяв ОСОБА_4. Він думав, що ОСОБА_4 гроші заборгувала. Потерпілій він не погрожував, тілесних ушкоджень їй не спричиняв.

Досліджено судом і показанням ОСОБА_3, який повідомив, що возив трьох осіб на автомобілі в село до якогось будинку. Вказані особи зайшли в будинок, були там недовго. Навіщо їздили до будинку не знає. На зворотному шляху побачив чорні панчохи та пластикові хомути, які він викинув з машини. Залишену на зберігання сумку не відкривав, що у ній не знав, від запропонованих йому грошей відмовився. Здогадувався, що був вчинений злочин.

Взято судом до уваги і показання потерпілої ОСОБА_4, яка повідомила, що троє чоловіків зайшли до будинку на головах у них були шапочки, а на руках рукавички. Обличчя були відкриті, але впізнати цих осіб не зможе. Один з них вдарив її рукою в обличчя та закрив рукою рот, перекривши дихання, потім вдарив у живіт кулаком. Їй надягнули на голову її ж светр та зв'язали руки, штовхнули на підлогу та зв'язали ноги. Пригрозили: якщо вона хоче жити, має віддати їм гроші. Голос, який питав її де сейф, схожий на голос ОСОБА_1 Вона показала їм на ящик в шафі де зберігалися гроші в пакетах в сумі 713000 грн. та 35500 доларів США, вони їх забрали і пішли.

Дослідив суд і показання свідків.

Зокрема, свідок ОСОБА_6, який є чоловіком потерпілої пояснив, що 6.12.2013 року вранці йому зателефонувала дружина та повідомила, що їх обікрали, а її побили. Він швидко приїхав додому. У потерпілої були синці та сліди побоїв. У будинку був безлад, все було перерите, всі шухлядки витягнуті з шаф, зникли гроші в гривнях та доларах США. Суму коштів краще знає дружина.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що 06.12.2013 року зранку він погодився підвезти на своєму автомобілі "ДЕУ" чоловіків, з яких знав лише ОСОБА_1 З ними був ще один автомобіль "ВАЗ-2106". Потім автомобіль "ДЕУ" залишився на трасі чекати, а на автомобілі "ВАЗ" поїхали у своїх справах обвинувачені. В автомобілі "ВАЗ" було чотири чоловіки, серед яких ОСОБА_1, а за кермом був ОСОБА_3 В автомобілі "ДЕУ" залишились він та ОСОБА_5. Чекали десь годину чи півтори, потім під'їхав автомобіль "ВАЗ", на якому щось сталось з колесом. Пасажири пересіли з автомобіля "ВАЗ" до автомобіля "ДЕУ". У них в руках був якийсь пакет. Обвинувачені сказали, що їм потрібна його машина, щоб ще кудись з'їздити. Він лишився замінити колесо на автомобілі "ВАЗ". Потім, рухаючись на автомобілі "ВАЗ" через декілька кілометрів він побачив свою машину "ДЕУ", у якої відлетіло колесо і розбився бампер та фара. В машині був лише ОСОБА_3 який дав йому 1000 грн. на ремонт.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що на початку грудня 2013 року вранці він йшов по вул. Гагаріна в с. Приморське, "ВАЗ" бежевого кольору стояв у дворі ОСОБА_6. З будинку вибігло 3-4 чоловіки в темному одязі. Вказані особи сіли до автомобіля і поїхали. Впізнає обвинуваченого ОСОБА_3, як особу, що була за кермом вказаного автомобіля.

Свідок ОСОБА_9 показав, що початку грудня 2013 року прийшов до знайомого, який живе по вул. Володарського у м. Скадовську. Там перебувало п'ять осіб, яких раніше ніколи не бачив, серед них були обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 З ними не спілкувався, з якою метою вони приїхали не знає.

Суд дослідив і письмові докази у провадженні, а саме: протокол прийняття заяви про злочин; протоколи огляду місця події з фототаблицями до них; протоколи пред'явлення особи для впізнання; протокол слідчого експерименту; висновок судово-медичної експертизи щодо наявності легких тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої.

Суд оцінив у сукупності показання засуджених, потерпілої, свідків, висновки експертиз, інші досліджені у судовому засіданні докази, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Доводи захисника про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення безпідставні.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що з показань самого ОСОБА_1 вбачається, що він перебував на місці злочину з іншими особами. Потерпіла повідомила, що троє осіб, а з урахуванням показань обвинуваченого і ОСОБА_1, проникли в будинок та напали на неї. Вони всі були одягнуті в чорний одяг, в шапочки на головах і рукавицях, діяли узгоджено, з однією метою - заволодіти грошима. Для цього її побили, зв'язали, погрожували вбивством, після чого заволоділи грошовими коштами.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що 06.12.2013 року ОСОБА_1 разом з трьома особами на автомобілі "ВАЗ-2106", під керуванням ОСОБА_3, рухався в районі проживання потерпілої; вказані особи, в тому числі й обвинувачені, були відсутні - час півтора, потім повернулись з якимось пакетом.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом з іншими особами на початку грудня 2013 року в районі, де був вчинений розбійний напад на потерпілу.

Свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_3, як особу, що була біля будинку потерпілої за кермом автомобіля "ВАЗ", в який сіли троє-четверо чоловіків, які вибігли з вказаного будинку. Результат огляду місця події - будинку потерпілої, де були виявлені пластиковими хомути (жгути), підтвердив показання потерпілої про її зв'язування нападниками. Показання обвинуваченого ОСОБА_3, який здогадавшись про вчинення злочину, викинув з автомобіля пластикові хомути та шапочки.

Показання потерпілої про її побиття та зв'язування підтверджуються висновком судово-медичної експертизи про виявлення у неї відповідних тілесних ушкоджень.

Неспроможні і доводи захисника про відсутність доказів того, з чого складається заподіяна шкода, оскільки про матеріальну шкоду, яка складається з коштів у гривні та у доларах США, в судовому засіданні детально пояснила потерпіла. Свідок ОСОБА_6 вказав на приблизний розмір викрадених коштів у гривнях та доларах США, пояснивши, що потерпіла (його дружина) краще знає про суму цих грошей. Показання потерпілої та свідка повністю узгоджуються між собою та з іншими вищенаведеними доказами.

Твердження захисника про зазначення в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1, що злочин вчинено за попередньою змовою з ОСОБА_3 є слушними. Проте суд, ухвалюючи вирок, при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_1, яке визнано судом доведеним, не зазначив, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, вчинений за попередньою змовою з ОСОБА_3, оскільки останньому не інкримінувався розбій.

Посилання захисника на обставини затримання ОСОБА_1, оголошення йому підозри, обрання та продовження йому строку запобіжного заходу не спростовують доведеності його вини у вчинені розбою.

Що стосується розміру заподіяної шкоди, то апеляційна інстанція обґрунтовано зазначила, що в порушення вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, суд вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки вироком встановив, що кількість доларів США, якими останній заволодів, склала 35500, тоді як відповідно до обвинувального акту ставилось у провину заволодіння 35000 доларів США. Не зважаючи на показання потерпілої, про те, що у неї при розбої було викрадено 35500 доларів США, суд не вправі був самостійно збільшувати об'єм обвинувачення в цій частині.

Апеляційний суд виправив помилку суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про зміну вироку в частині зазначення загальної суми викраденого та відповідно цивільного позову в сторону зменшення до суми, яка зазначена в обвинувальному акті.

Зменшення апеляційним судом суми завданої шкоди, в межах пред'явленого обвинувачення, не вплинуло на кваліфікацію дій винного.

Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, усі доводи захисника засудженого, які аналогічні доводам його касаційної скарги, належно перевірені апеляційним судом. Його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги захисника про незаконність засудження ОСОБА_1 є безпідставними.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставною для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 4 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.