Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Кліменко М.Р.,

за участю прокурора

Сухарева О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області Франтовського М.М. на судові рішення щодо ОСОБА_1, -

встановила:

вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2004 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 296 ч. 1 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Згідно з вимогами ст. 76 КК України (2341-14) на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання й роботи.

На підставі ст. 1 Закону України від 11 липня 2003 року "Про амністію" (1131-15) ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

У апеляційному порядку вирок щодоОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, 9 листопада 1999 року разом з ОСОБА_2 в під'їзді будинку АДРЕСА_1 грубо порушили громадський порядок - вибили двері в квартирі НОМЕР_1 а також вчинили хуліганські дії щодо мешканця цієї квартири ОСОБА_3, спричинили йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, пошкодили у цій квартирі майно потерпілого.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування вироку суду із закриттям провадження по справі у зв'язку з закінченням строків давності. Прокурор вважає, що оскільки події злочину відбулися у 1999 році, ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, то перебіг строку давності притягнення його до відповідальності закінчився ще у листопаді 2002 року.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурор Сухарева О.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (2341-14) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яким передбачене покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі, з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 учиняв дії, за які його засуджено, 9 листопада 1999 року, а постановлений щодо нього вирок за злочин невеликої тяжкості набрав чинності в травні 2004 року - більш як через чотири роки після вчинення злочину, тобто після закінчення строку давності, протягом якого ОСОБА_1 можна було притягнути до кримінальної відповідальності і засудити за ч. 1 ст. 296 КК України (2341-14) .

На ці обставини суд не звернув уваги і засудивОСОБА_1, в той час як відповідно до вимог ч. 2 ст. 11-1 КПК України (1001-05) мав прийняти рішення про закриття справи в зв'язку із закінченням строків давності.

Тому, як правильно зазначено в касаційному поданні, вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2004 року щодо ОСОБА_1, підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити на підставі ст. 49 КК України (2341-14) в зв'язку із закінченням строків давності.