Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є.В., суддів: Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І., при секретарі Гапоні В.О., розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013240250000609, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах засудженого

ОСОБА_6, на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 серпня 2015 року щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця

м. Хмельницький, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) ,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

захисника ОСОБА_5

У касаційній скарзі з доповненнями захисник посилаючись на неповноту та однобічність досудового розслідування кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує, що органом досудового розслідування незаконно висунуто обвинувачення ОСОБА_6, що в свою чергу порушує його право на захист, а тому є підставою для скасування судового рішення. Крім того, стверджує, що в матеріалах кримінального провадження містяться технічні записи судового процесу незадовільної якості, що також є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 суд врахував, як обставину, що негативно характеризує засудженого - невизнання вини у вчиненому та фактично визнав її такою, яка обтяжує покарання. Призначене покарання засудженому є несправедливим, оскільки судом належним чином не враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий та позитивно характеризується за місцем проживання. При відсутності обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6, суд не обґрунтувавши свого рішення, та не обговоривши можливість призначення більш м'якого покарання, призначив йому покарання у виді обмеження волі. Суд апеляційної інстанції на помилки місцевого суду уваги не звернув та залишив вирок в частині призначеного покарання без зміни, при цьому своє рішення належним чином не обґрунтував.

В запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить скаргу захисника засудженого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни. Вказує, що обвинувачення пред'явлене засудженому є конкретизованим і відповідає вимогам кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки під час розгляду провадження в судах захиснику було зрозуміло в чому обвинувачується його клієнт. Під час апеляційного розгляду були прослухані записи судового засідання місцевого суду та учасниками провадження будь-яких клопотань чи зауважень щодо їх якості заявлено не було, про що свідчить запис судового засідання апеляційного суду. Покарання призначене ОСОБА_6 в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого і не є максимальним відповідно до санкції вищезазначеної статті. При цьому, засуджений досі не відбуває покарання у виді обмеження волі та не компенсував будь-якої завданої шкоди і взагалі не пропонував таку компенсацію потерпілому.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_7 просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - без задоволення. Обґрунтовуючи своє прохання потерпілий в запереченнях на касаційну скаргу наводить аналогічні підстави, що і його представник ОСОБА_8 Крім того, зазначає, що покарання призначене ОСОБА_6 є надто м'яким, оскільки на його думку, засуджений під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння та після цього два дні переховувалася щоб було неможливо визначити стан алкогольного сп'яніння. Також засуджений не відшкодував жодних витрат на лікування та навіть не запропонував їх відшкодувати.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2015 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_7 витрати на лікування в розмірі 11 617, 13 грн та 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також на користь Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації 8 103, 62 грн витрат на лікування потерпілого, для зарахування в державний бюджет.

Вироком суду також вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 20 липня 2013 року приблизно о 15.30 год., керуючи автомобілем "Fiat albea" д.н.з.

НОМЕР_2, на 38км + 200м автодороги Чернелівка-Городок-Смотрич, в порушення пунктів 2.9, 10.1, 11.1 ПДР (1306-2001-п) України, перед початком руху не переконався в тому, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам руху, не пропустив зустрічний автомобіль НОМЕР_1, під керуванням

ОСОБА_7, раптово розпочав виїзд на проїзну частину в напрямку смуги руху до м. Хмельницький, де допустив зіткнення з вищезазначеним автомобілем. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження. Порушення ОСОБА_6 ПДР (1306-2001-п) України перебувають у прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 серпня 2015 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2015 року щодо ОСОБА_6 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на порушення ОСОБА_6 пункту 2.9 ПДР (1306-2001-п) України. В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, захисника ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти та однобічності досудового і судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Що стосується доводів захисника про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_6 в наслідок суворості, то на думку суду, вони є необґрунтованими.

Відповідно до статей 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні засудженому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, вину у вчиненому не визнав, а також відсутність обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання засудженому.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

Крім того, під час перегляду кримінального провадження в апеляційній інстанції, судом перевірялись доводи апеляційної скарги засудженого, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника, про призначення ОСОБА_6 надто суворого виду покарання, які визнані судом необґрунтованими з наведенням мотивів прийнятого рішення.

При цьому, в ухвалі суду зазначено, що покарання призначене ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу засудженого. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів і підстав для його пом'якшення не вбачається. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Також, на думку колегії суддів, твердження захисника про те, що районним судом фактично враховано невизнання вини засудженим, як обставину, яка обтяжує покарання та негативно характеризує останнього, є безпідставними, оскільки при розгляді кримінального провадження, обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання ОСОБА_6 судом взагалі не встановлено.

Судом апеляційної інстанції було перевірено журнал і технічний запис судового засідання, а також прослухано запис судового засідання місцевого суду, який колегія суддів визнала достатньо розбірливим, а тому доводи захисника про його незадовільну якість, є необґрунтованими.

Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, колегією суддів не виявлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України (4651-17) , суд,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 серпня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.