Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів: Солодкова А. А., Марчук Н. О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2015 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Водяне К-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 серпня 2013 року приблизно о 22.00 год., керуючи автомобілем марки "Mitsubishi-Pajero", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Енергодарське шосе у м. Енергодарі Запорізької області в напрямку с. Дніпровка, порушуючи вимоги пунктів 2.9 а), 10.1, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння перевищуючи допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги в районі АЗС "Укрнафта" не переконався в безпечності свого маневру, змінив напрямок свого руху ліворуч, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем "DewooNexia" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2

У результаті зіткнення водій ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а його пасажири: ОСОБА_3 і малолітній ОСОБА_4 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2015 року цей вирок в частині відшкодування процесуальних витрат на користь ОСОБА_3 змінено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000 грн. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на правову допомогу. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

У своїй касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну зазначених судових рішень через істотні порушення судами вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок суворості та пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 69 КК, а також про його звільнення від відбування цього покарання на підставі положень ст. 75 КК.

В обґрунтування своїх вимог, засуджений вказує на недотримання судами вимог статей 50, 65 КК. Зазначає, що не всі обставини справи, встановлені судом першої інстанції (які впливають на пом'якшення покарання, зокрема й стосовно його особи) належним чином було враховано при призначенні йому покарання. Крім того зазначає, що у порушення вимог ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту, не навів достатніх мотивів постановленого рішення.

Заслухавши доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи і дослідивши долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що з мотивів, наведених у касаційній скарзі, підстав для її задоволення немає.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не оскаржує висновків суду в частині доведеності винуватості у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК.

На думку колегії суддів, доводи ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого через суворість є безпідставними.

Відповідно до вимог статей 433, 438 КПК колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом.

Як вбачається зі змісту наданих до ВССУ копій судових рішень, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 65 КК, оскільки враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким необережним злочином, дані про особу засудженого, котрий раніше не судимий та позитивно характеризується, пом'якшуючу покарання обставину, а саме часткове відшкодування завданих потерпілим збитків, наявність обставини, яка обтяжує покарання, - перебування під час злочину в стані алкогольного сп'яніння, конкретні обставини скоєння злочину та його непоправні наслідки (дві особи, одна з яких є малолітньою, отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а третя особа - тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла). Місцевим судом враховано також, що ОСОБА_1 визнав свою вину.

Наведені обставини свідчать про те, що висновок місцевого суду щодо неможливості виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства є обґрунтованим та належним чином мотивованим, а вид і розмір призначеного основного покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК (позбавлення волі на строк 4 роки) із застосуванням додаткового покарання (позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки) повною мірою ґрунтуються на вимогах чинного закону України про кримінальну відповідальність.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 частково відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, тому рішення місцевого суду про залишення цивільних позовів без розгляду відповідає вимогам ст. 128 КПК.

Доводи засудженого за змістом є аналогічними доводам апеляційних скарг сторони захисту і вже були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, які він належним чином перевірив та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарг, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви свого рішення: засуджений перебував за кермом у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до вкрай тяжких наслідків, у повному обсязі не відшкодував потерпілим заподіяної шкоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів, і не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК, а тому, з огляду на наведені у скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2015 року.

ухвала оскарженню не підлягає.