Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Редьки А.I.,

Суддів

Мороза М.А., Пивовара В.Ф.,

за участю прокурора

Яковенко Р.I.,

розглянула в судовому засіданні 07 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1 Радомишльського району Житомирської області, не працюючого, в силу ст. 55 КК України (2001-05) (1960 р.) не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

Цим вироком колегії суддів частково, в частині призначення покарання, скасовано вирок Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2006 року, яким ОСОБА_1. засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі і постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2. 144 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_1. засуджено за те, що  14 грудня 2005 року приблизно о 22 годині, на зупинці тролейбуса "Автовокзал" по вул. Київська в м. Житомирі, наніс 2 удари рукою в обличчя ОСОБА_2. та відкрито викрав з його куртки майно потерпілого загальною вартістю 426 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з тим, що він уже відбув покарання за вчинений злочин, що призначив йому місцевий суд і який набрав законної сили.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1. у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, за встановлених судом обставин, що викладені у вироку, є обгрунтованим, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є правильним.

Потерпілий ОСОБА_2. під час досудового слідства показав, що він пізно вечором знаходився на тролейбусній зупинці "Автовокзал". До нього підійшов незнайомий раніше мужчина і двічі ударив його рукою в обличчя, а коли він упав, забрав у нього мобільний телефон та інші речі, загальною вартістю 426 грн. Про пограбування він повідомив працівників міліції і за їх допомогою був затриманий ОСОБА_1., у якого були вилучені частина його речей.

Показання потерпілого ОСОБА_2 повністю підтвердив в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1., який суду показав, що він дійсно вихватив у потерпілого цигарку, а потім наніс йому удари в лице, тому що потерпілий ішов за ним. Коли потерпілий упав, він дійсно забрав у нього мобільний телефон, гроші та цигарки.

Під час досудового слідства обставини побиття потерпілого підтвердила також свідок ОСОБА_3, яка постійно знаходилась біля ОСОБА_1. і просила його не бити потерпілого та не забирати його речі (а.с. 71-72).

З даних, що є у протоколах огляду місця події (а.с. 3, 8) вбачається, що біля приміщення Автовокзалу у м. Житомирі був виявлений і вилучений мобільний телефон, а при поверховому огляді одягу у ОСОБА_1. виявлені і вилучені гроші, що належали потерпілому.

Таким чином, суд на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1. і обгрунтовано кваліфікував його злочинні дії за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) .

Твердження засудженого про те, що він двічі засуджений за один злочин, не грунтується на матеріалах справи, оскільки вирок місцевого суду, яким ОСОБА_1. засуджений за вчинення грабежу потерпілого ОСОБА_2 скасований і законної сили такий вирок не набрав.

Порушень вимог КПК України (1001-05) , що ставлять під сумнів доведеність винності ОСОБА_1. у зазначеному вироком обсязі злочинних дій, не встановлено.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами закону, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу, а також всіх обставин, які мають значення для справи, у тому числі і тих, що пом'якшують покарання, і на які вказується в касаційній скарзі.

Колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2006 року щодо нього - без зміни.