Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М. А., Вільгушинського М. Й., Наставного В.В.,

розглянувши в судовому засіданні 15 січня 2016 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4,

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 17 червня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тучне Перемишлянського району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 02 вересня 2013 року за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн, ухвалою цього ж суду від 30 вересня 2014 року штраф замінено на 50 год. громадських робіт,

засуджено за ч. 1 ст. 382 КК до покарання у виді позбавлення воліна строк один рік. На підставі статей 71, 72 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 02 вересня 2013 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення воліна строк один рік один день.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, вирок - без зміни.

ОСОБА_4визнано винуватим у тому, що він, будучи належним чином ознайомленим 16 грудня 2014 року працівниками кримінально-виконавчої інспекції м. Червонограда з порядком та умовами відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, у виді громадських робіт, та попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, отримав під особистий підпис направлення в КП "Червонограджитлокомунсервіс", однак без поважних причин жодного разу не відвідав зазначений комунальний заклад для відбування покарання у виді громадських робіт, чим умисно ухилився від виконання ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 30 вересня 2014 року про відбуття покарання у виді 50 год. громадських робіт, яка набрала законної сили.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, посилається на невідповідність ухвали вимогам ст. 419 КПК. Зазначає, що ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказував на неповноту судового розгляду, однак апеляційний суд проігнорував зазначені доводи та не дослідів повторно обставини, на які указував обвинувачений.. Указує, що апеляційний суд в ухвалі всупереч вимогам закону не зазначив місце її постановлення - м. Львів. Просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Як убачається із копії ухвали, обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам в частині підтвердження його вини, однобічно та неповно провів судове слідство, та не взяв до уваги, що він не являється суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, яким, на його думку, може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення.

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведений за участю обвинуваченого ОСОБА_4, який давав суду пояснення щодо своєї апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Однак таких обставин судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду не виявлено.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 належним чином перевірено й спростовано, що відображено в ухвалі.

Що стосується не зазначення в ухвалі місця її постановлення, то на думку касаційного суду вказане порушення не є істотним, тобто таким, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що у ній не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що під час судового розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або що призначене покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень статей 412- 414 КПК.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4

ухвала оскарженню не підлягає.