Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів: Животова Г.О., Крещенка А.М.,

розглянула в судовому засіданні 4 січня 2016 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року.

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Нікополя Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2012 року за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі, ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково на строк 9 місяців 5 днів, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 6 червня 2015 року, об 11 год. 00 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав алюмінієвий бідон та нержавіючий бідон, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 705 грн. 60 коп.

Крім того, 9 липня 2015 року, приблизно о 11 год. 00 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, повторно таємно викрав мобільний телефон "Samsung GT-C 33222" та сім-картку мобільного оператора "МТС", чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 724 грн. 45 коп.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості, оскільки вже поніс достатнє покарання та зробив для себе належні висновки.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначені засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, суд виходив з того, що засуджений характеризується негативно, не працює, раніше судимий за корисливий злочин та знову вчинив корисливий злочин, судом враховано думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні. Таким чином, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження. Обставиною, яка пом'якшує покарання засудженому, визнано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі на які засуджений посилається у касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_4. покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається підстав для його пом'якшення.

При розгляді апеляції засудженого ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без змін. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.