5-6462км06 Про порушення правил дорожнього руху України - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 7 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2005 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік і на підставі ст. 76 КК України (2341-14) покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25.750 грн. 35 коп. на відшкодування матеріальної і 4.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також на користь Донецької обласної травматологічної лікарні 2.817 грн. 72 грн. на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 30 травня 2004 року, керуючи автомобілем "ВАЗ-2107", IНФОРМАЦIЯ_2, та рухаючись по вул. Урицького в напрямку вул. Ясногорської у м. Донецьку, на перехресті вулиць Урицького і Одеської порушив вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху, і, не справившись з керуванням, допустив зіткнення з автомобілем "Деу-Ланос", НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого пасажири автомобіля "ВАЗ-2107" ОСОБА_4 і ОСОБА_3 отримали, відповідно, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2005 року вирок залишено без зміни.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 29 липня 2005 року ОСОБА_1 звільнено від покарання на підставі п. "б" ст. 1 і ст. 9 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок і ухвалу, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що в його діях відсутній склад злочину. Вважає, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями КПК України (1001-05) , у тому числі тих норм, що регулюють право на захист. Висновки суду, на його думку, грунтуються лише на суперечливих показах свідків і неправдивих даних висновків експертиз. Не погоджується скаржник з вирішенням цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило двом потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, матеріалами справи доведена і в колегії суддів сумнів не викликає.

Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався у вироку на показання самого засудженого, які зводилися до того, що він, перетинаючи перехрестя, де черговість проїзду не була визначена дорожніми знаками, та побачивши, що праворуч наближався автомобіль "Деу-Ланос", не дав йому дорогу, в результаті чого сталося зіткнення.

Ці показання ОСОБА_1 знайшли підтвердження показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що ДТП сталося у той час, коли автомобіль "ВАЗ-2107", не дотримуючись правил дорожнього руху, виїхав на нерегульоване перехрестя зліва від неї на великій швидкості, вона застосувала екстрене гальмування, проте уникнути зіткнення не вдалося.

Аналіз цих і сукупності всіх інших доказів у справі, у тому числі показань потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_7, цивільного позивача ОСОБА_2, тих даних, які містяться у протоколах огляду місця події і транспортних засобів, висновках судових авто-технічних експертиз про те, що дії водія ОСОБА_1 суперечили вимогам п. 16.12 Правил дорожнього руху і знаходилися у прямому причинному зв'язку з ДТП і її наслідками, а також висновками судово-медичних експертиз про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 і ОСОБА_4, дали суду підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) .

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами закону.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, порушення ними норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Цивільний позов у справі вирішено згідно з вимогами чинного законодавства.

Законним і обгрунтованим є й рішення суду про застосування до ОСОБА_1 амністії, оскільки він вчинив з необережності злочин, за який передбачено законом покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щодо яких не позбавлений батьківських прав, і проти застосування акту амністії не заперечував.

Колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .