Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальнихсправ ВільгушинськийМ.Й., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2015 року щодо нього,

у касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про перевірку зазначених судових рішень щодо нього у касаційному порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ч. 1 ст. 398, ст. 350 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.

Однак ОСОБА_2 у касаційній скарзі, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, цих даних не навів.

Так, ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

При цьому, у касаційній скарзі засуджений хоча і посилається на недоведеність його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, проте не зазначає належних доводів на підтвердження своєї позиції. Одночасно, у скарзі ОСОБА_2 указує на неповноту та однобічність судового слідства, що згідно зі ст. 398 КПК України 1960 року не є підставою для скасування або зміни судового рішення касаційним судом.

Також ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу внаслідок суворості, не наводить доводів на обґрунтування цього.

У скарзі засуджений не вказує на такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які не перевірялися судом апеляційної інстанції, та могли бути безумовною підставою для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції.

Окрім того, усупереч вимогам п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року у касаційній скарзі засуджений зазначив прохання про прийняття судом касаційної інстанції рішення, яке не узгоджується із положеннями ст. 396 КПК України 1960 року.

Виходячи з наведеного, касаційна скарга ОСОБА_2 як така, що не відповідає вимогам статей 350, 398, 396 КПК України 1960 року, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

У зв'язку з викладеними обставинами, справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених недоліків у межах передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року строку, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії даної постанови.

Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ,

відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні матеріалів кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

постанова оскарженню не підлягає.