Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів: Мороза М. А., Слинька С. С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року,

За вказаним вироком місцевого суду, залишеним без змін зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів та засуджено до покарання:

- за ч. 3 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 3 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 6 місяців із конфіскацією усього майна, яке є його власністю, а також ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 3 місяці із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про цивільні позови, стягнення судових витрат та долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 січня 2015 року, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, реалізуючи умисел на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, прибули до аптеки ПП "Атом", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янко, 52, де близько 19:10 год., при чому ОСОБА_3 залишився спостерігати за навколишньою обстановкою, а інші проникли до приміщення аптеки, після чого ОСОБА_2 бризнув у очі потерпілій ОСОБА_5 невстановленою рідиною та застосував насильство, що є небезпечним для її життя та здоров'я в момент заподіяння - придушення за шию, внаслідок чого заволоділи грошовими коштами на загальну суму 977 грн., якими розпорядились на власний розсуд, заподіявши потерпілій збитків на цю суму.

Крім цього, 18 січня 2015 року, ОСОБА_2, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, реалізуючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, прибули до Аптеки -305 ПрАТ "ТЦРП", розташованої за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, 60, де близько 19:20 год. ОСОБА_3 залишився спостерігати за навколишньою обстановкою, а інші проникли до приміщення, після чого застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6, а саме бризнувши їй в обличчя невстановленою рідиною, заволоділи грошовими коштами на суму 400 грн, заподіявши ПрАТ "ТЦРП" матеріальних збитків на цю суму.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає вимогу про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 вказує, що суд при призначенні ОСОБА_2 покарання повною мірою не врахував: визнання винуватості та щире каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях, відсутність судимостей, позитивні характеристики за місцем проживання, добровільне відшкодування збитків потерпілій.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюються. Також касаційна скарга захисника не містить доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_2 вищевказані вимоги кримінального закону судами дотримано. Зокрема, враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжких, а інший є особливо тяжким злочином, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, відсутність обставин, що обтяжують покарання та обставини, що його пом'якшують, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій. Ці обставини у своїй сукупності стали підставами для призначення покарання у мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України, та у розмірі, наближеному до мінімального, за ч. 3 ст. 186 КК України.

За змістом ст. 69 КК України призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише у тому випадку, коли по справі встановлено обставини, що пом'якшують покарання, які настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

Одночасно, із ухвали видно, що суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту, які по суті аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_1, дійшов правильного висновку про достатнє обґрунтування вироку суду в частині призначення покарання та відсутність підстав для застосування положень ст. 69 КК України. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

На думку колегії суддів, обрана судом засудженому ОСОБА_2 міра покарання є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, оскільки встановлені по справі обставини, які пом'якшують покарання, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, віднесених до категорії тяжких та особливо тяжких.

Інших доводів, які б свідчили, що призначене ОСОБА_2 покарання є таким, що не відповідає вимогам закону внаслідок суворості, касаційна скарга захисника не містить.

З огляду на наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.