Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Григор'євої І.В., Фурика Ю.П.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2,

Указаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Деревяної Обухівського району Київської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23 242,44 грн та моральної - 70 000 грн.

ОСОБА_2 визнано винуватим у замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 за таких обставин.

16 серпня 2014 року близько 01.25 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Москвич" (реєстр. № НОМЕР_1) і рухаючись по вул. Горького в с. Жуківцях, запропонував ОСОБА_3 підвезти додому, на що та погодилась та сіла в автомобіль. Коли вони проїхали повз будинок ОСОБА_3, між ними виникла суперечка з приводу ігнорування ОСОБА_2 прохання зупинити автомобіль біля будинку АДРЕСА_2. Під час руху у нього виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_3, через її наполегливу вимогу та активні дії, направлені на зупинку автомобіля. Для цього ОСОБА_2 ударив потерпілу ножем в область тулуба зліва. Коли потерпіла почала чинити опір, захищаючись, ОСОБА_2 продовжив наносити їй удари ножем в область грудної клітини зліва, у живіт, шию та верхні кінцівки (заподіявши тяжкого тілесного ушкодження), внаслідок чого вона втратила свідомість. Після цього ОСОБА_2 зупинив автомобіль, витягнув ОСОБА_3 з переднього пасажирського сидіння та скинув зі схилу. Потім для приховання слідів злочину ОСОБА_2 скинув зі схилу особисті речі ОСОБА_3, які залишилися в автомобілі та покинув місце злочину. По дорозі викинув ніж. Смерть потерпілої не настала внаслідок своєчасного надання медичної допомоги. Тому, ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_3, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

У касаційній скарзі захисник вказує на необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК, оскільки вважає, що умислу на вбивство потерпілої у засудженого не було. Також, захисник ставить питання про необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК. Крім того, вказує на істотні порушення вимок КПК (4651-17) , зокрема, проведення підготовчого судового засідання 14 листопада 2014 року без захисника.

Розглянувши касаційну скаргу, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, місцевим судом зроблено на підставі показань потерпілої ОСОБА_3 (яка в судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_2 проігнорувавши її вимогу зупинити автомобіль біля її житла продовжив рух і при цьому витягнув ножа, яким наносив їй удари в різні частини тіла, від чого вона втратила свідомість), свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, даних протоколів огляду місця події від 16 серпня 2014 року та одягу потерпілої ОСОБА_3 і ОСОБА_2, переглянутого у судовому засіданні диску з записом проведеного слідчого експерименту з ОСОБА_2, акту амбулаторної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, висновків експерта № 496МГЕ від 23 жовтня 2014 року, судово-медичної експертизи № 103 від 13 жовтня 2014 року. Сукупність цих доказів дали суду обґрунтовані підстави визнати, що ОСОБА_2 вчинив закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_3 і кваліфікувати його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.

Зокрема, місцевий суд дійшов правильного висновку, що характер, спосіб та послідовність дій, вчинених засудженим щодо потерпілої, свідчать про те, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої. Це підтверджується й тим, що ОСОБА_2 використав таке знаряддя злочину (ніж), застосування якого може призвести до смерті людини. Й завдав удари ножем у живіт, шию, грудну клітину, тобто у місця розташування життєво важливих органів. Додатково про умисел на вбивство потерпілої свідчить й те, що ОСОБА_2 непритомну ОСОБА_3 скинув зі схилу.

Посилання захисника на те, що засуджений наніс потерпілій лише один удар ножем, є безпідставними, оскільки, сам ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав, що наніс потерпілій ОСОБА_3 декількох ударів ножем у різні частини тіла після чого зіштовхнув її у кювет.

Усі доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, ретельно перевірив апеляційний суд, і для їх спростування у своїй ухвалі навів відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 419 КПК.

Отже, переконливих доводів для скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного і закриття кримінального провадження (оскільки у мотивувальній частині скарги сам захисник стверджує про те, що засуджений умисно заподіяв потерпілій тяжких тілесних ушкоджень), а також перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК, з касаційної скарги не убачається.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п.2 ч.2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити захиснику ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.

ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя В.В. Британчук