Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М. А., Вільгушинського М. Й., Колесниченка В. М.,

розглянувши в судовому засіданні 24 грудня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 01 вересня 2015 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кругле Сватівськогорайону Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше двічі судимого, востаннє вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 червня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, засуджено за ч. 2 ст. 260 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за переднім вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 червня 2013 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 01 вересня 2015 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він у травні 2014 року на добровільній основі увійшов до складу структурного підрозділу діючого на території Луганської області непередбаченого законом збройного формування, створеного невстановленою в ході досудового розслідування особою, маючи умисел приймати активну участь в діяльності даного незаконного збройного формування та розуміючи при цьому, що діяльність цього збройного формування спрямована на заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих незаконних владних структур, знищення живої сили супротивника та його матеріальних ресурсів з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.

Діючи у складі незаконного збройного формування, ОСОБА_5 в період часу з травня по липень 2014 року, маючи при собі автоматичну зброю, здійснював несення служби на блокпосту, розташованому на в'їзді до м. Сєвєродонецька зі сторони смт. Новоайдара з метою перевірки документів у водіїв та пасажирів, які проїжджали даний блокпост.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, просить рішення судів скасувати та виправдати його підзахисного у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та досудового розслідування. Зазначає, що доказів винуватості ОСОБА_5 матеріали кримінального провадження не містять, судові рішення ґрунтується на припущеннях. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду, проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається із копій судових рішень, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка.

Зокрема, його винуватість підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, яка вказала, що влітку 2014 року вона неодноразово їздила до м. Сєвєродонецька із села Смолянинове і назад, та неодноразово бачила ОСОБА_5 на блок посту незаконного збройного формування, розташованого на в'їзді до м. Сєвєродонецька, який був у камуфляжі та зі зброєю, займався перевіркою автобусів та автомобілів.

Також, зазначені доводи узгоджуються з показаннями свідків

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколом огляду місця події, постановою про приєднання до кримінального провадження речових доказів та іншими доказами.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 260 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи апеляційної скарги захисника засудженого, за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Зі змісту скарг убачається, що захисником засудженого не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або що призначене покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень статей 412- 414 КПК України.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 01 вересня 2015 року.

ухвала оскарженню не підлягає.