Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й., Колесниченка В. М., при секретарі за участю прокурора Гапоні В. О., Матюшка О. А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 грудня 2015 року матеріали провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката Шкаленка Є.В. на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від

14 серпня 2015 року про повернення апеляційних скарг на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з конфіскацією майна, яке є їхньою власністю.

На зазначений вирок захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат Шкаленко Є. В., засуджений ОСОБА_8 та прокурор подали апеляційні скарги, які ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2015 року було залишено без руху, а ухвалою цього ж суду від 14 серпня 2015 року - повернуто особам, які їх подали.

У касаційній скарзі захисник Шкаленко Є. В. просить скасувати ухвалу про повернення його апеляційної скарги, стверджуючи, що в установлений законом строк подав до суду апеляційну скаргу з усунутими недоліками, в якій усупереч висновкам апеляційного суду було сформульовано належне прохання. При цьому, він також зазначає, що ні прокурор, ні засуджений ОСОБА_8 не отримували копій ухвал апеляційного суду від 24 липня 2015 року про залишення без руху їх апеляційних скарг, що також є підставою для визнання оскаржуваної ухвали незаконною.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які було досліджено під час судового розгляду й оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, рішення про повернення апеляційних скарг, у томі числі захисника Шкаленка Є. В., було прийнято на підставі ч. 3 ст. 399 зазначеного Кодексу, п. 1 якої передбачає, що апеляційна скарга повертається особі, котра її подала, у випадку, якщо особа не усунула недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Суд, приймаючи таке рішення, зазначив, що захисник Шкаленко Є. В. не усунув недоліків апеляції щодо її змісту, а саме прохання у апеляційній скарзі не відповідало вимогам статей 417, 284 КПК України. При цьому, апеляційний суд, зазначив, що за містом наведених статтей суд апеляційної інстанції, виявивши під час судового розгляду обставини, що свідчать про відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Зробивши такий аналіз наведених норм процесуального закону, з огляду на те, що подібна вимога про постановлення виправдувального вироку захисником у його апеляційній скарзі не ставилася, апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга останнього не відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України.

Однак такі висновки апеляційного суду не узгоджуються з вимогами процесуального закону до апеляційної скарги, оскільки ст. 396 КПК України, яка їх встановлює, не містить умови, що вимоги особи у касаційній скарзі до суду мають бути розширеними й містити точні вказівки про те, який вид процесуального рішення суд апеляційної інстанції має прийняти за результатами апеляційного розгляду.

При цьому вимоги Шкаленка Є. В. в його апеляційній скарзі від 31 липня 2015 року відповідають положенням ст. 407 КПК України, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду.

До того ж, твердження апеляційного суду про те, що за змістом статей 417, 284 КПК України апеляційний суд, виявивши під час судового розгляду обставини, що свідчать про відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам процесуального закону, оскільки ст. 420 того ж Кодексу визначений перелік підстав, коли апеляційний суд постановляє вирок, до якого не входить підстава наведена апеляційним судом.

Що стосується вказівок захисника Шкаленка Є. В. про неотримання копії ухвали про залишення без руху апеляційних скарг іншими учасниками кримінального провадження, які їх подавали, то хоча оскарження судового рішення в інтересах засудженого ОСОБА_8 та прокурора не входить до кола його прав, однак вони є слушними.

До того ж ст. 433 КПК України, якою визначено межі перегляду судом касаційної інстанції, передбачено, що якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2015 року строк на усунення недоліків учасникам кримінального провадження, які подали касаційні скарги був установленим тривалістю 7 днів з дня отримання ухвали.

Однак, приймаючи рішення про повернення апеляційних скарг прокурора та засудженого ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції не мав інформації щодо отримання цими особами копій відповідної ухвали, натомість лише послався на факт відправлення копій ухвали особам, які подали апеляційні скарги.

Тобто, повертаючи апеляційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що ці особи не усунули їх недоліків в установлений строк, суд апеляційної інстанції, не мав достовірної інформації не тільки про те, що цей строк минув, а й про те, чи він взагалі починався.

Таким чином, рішення апеляційного суду про повернення апеляційних скарг на підставі ч. 3 ст. 399 КПК України є необґрунтованим та передчасним, крім того, воно обмежує право сторін кримінального провадження на оскарження судових рішень, тому цю ухвалу необхідно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Однак з урахуванням положень ст. 433 КПК України щодо меж касаційного розгляду, суд касаційної інстанції, розглядаючи провадження за касаційною скаргою захисника, з огляду на обставини провадження, позбавлений можливості прийняти рішення щодо законності та вмотивованості ухвали апеляційного суду в частині повернення апеляційної скарги прокурора.

Отже оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню тільки в частині повернення апеляційних скарг захисника та засудженого ОСОБА_8

Керуючись статтями 404, 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника Шкаленка Є. В. задовольнити.

Скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року в частині повернення апеляційних скарг захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката Шкаленка Є. В. та засудженого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 і призначити новий розгляд цих апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині цю ухвалу залишити без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.