Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й., Колесниченка В. М., при секретарі за участю прокурора Гапоні В. О., Матюшка О. А.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 грудня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090140000127, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 дня, уродженця та жителя АДРЕСА_1 такого, що згідно зі ст. 89 КК України судимостей не мав.

За вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 125 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 70 зазначеного Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області 03 вересня 2015 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 125 цього ж Кодексу - покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно із судовими рішеннями ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_6 19 квітня 2015 року приблизно о 22.00 год. у стані алкогольного сп'яніння з наміром зустрітися з колишньою дружиною ОСОБА_7 прийшов до місця її проживання у АДРЕСА_2, де у приміщенні літньої кухні став на неї чекати. У цей час до приміщення літньої кухні зайшла сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ОСОБА_6 взятим зі столу кухонним ножем вдарив ним ОСОБА_8 у грудну клітину. Від отриманого удару потерпіла упала, але піднявшись побігла на вулицю та почала кричати, після чого з будинку вибіг її співмешканець - ОСОБА_9, якого ОСОБА_6 тим же ножем вдарив у живіт, після чого викинув ніж і зник із місця вчинення протиправних діянь.

Своїми діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_9 - легких, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду, стверджуючи про помилковість його висновків щодо безпідставності та необґрунтованості вироку районного суду в частині застосування положень ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому засуджений ОСОБА_6 не оспорює доведеності своєї винуватості та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України.

Доводи ж про суворість призначеного засудженому покарання без застосування положень ст. 69 цього Кодексу є безпідставними.

Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливого виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6, суд урахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про його особу, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Зокрема, суд взяв

до уваги те, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується позитивно, добровільно відшкодував вартість лікування потерпілим, які не мають до нього претензій і не наполягають на суворості покарання; також суд урахував те, що мати ОСОБА_6 є особою похилого віку, хворіє та потребує стороннього догляду.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6, суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, а вчинення протиправного діяння у стані алкогольного сп'яніння суд визнав обставиною, що обтяжує покарання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України нижче, ніж передбачено законом, застосувавши при цьому положення ст. 69 КК України.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання та обґрунтованість рішення

про застосування ст. 69 КК України, взяв до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, вчинення злочинного посягання на здоров'я двох потерпілих у стані алкогольного сп'яніння, на підставі чого дійшов висновку про безпідставність та недоцільність призначення винному покарання нижчого, ніж передбачено законом.

При цьому апеляційний суд також звернув увагу на те, що разом із матір'ю засудженого, яка хворіє та потребує стороннього догляду, також проживає брат засудженого, а також те, що ОСОБА_6 відповідно до ст. 89 КК України не має судимостей, має двох неповнолітніх дітей, які проживають із матір'ю та відносно яких засуджений позбавлений батьківських прав, позитивно характеризується, не працює, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває.

До того ж при призначенні покарання суд апеляційної інстанції взяв до уваги думку потерпілих щодо виду та міри покарання.

З урахуванням цих обставин у їх сукупності суд дійшов обґрунтованого висновку про суспільну небезпечність засудженого та безпідставність призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, але зваживши при цьому на всі позитивні дані, призначив йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї норми.

З огляду на зазначені дані, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини протиправного діяння та наслідки, що настали у результаті, перебування засудженого у стані алкогольного сп'яніння під час завдання ударів ножем, те, що винний притягується до кримінальної відповідальності й раніше був засуджений за завдання тяжкого тілесного ушкодження, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних діянь проти здоров'я особи, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, та покарання у межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України без застосування ст. 69 цього Кодексу, справедливим та таким, що відповідає вимогам ст. 65 зазначеного Кодексу щодо мети покарання.

При цьому підстав вважати покарання, призначене засудженому, несправедливим унаслідок суворості та підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає, навіть з урахуванням доводів засудженого, наведених у його касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.