Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Суржка А.В., Лагнюка М.М.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2015 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12014260120000268,

вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 серпня 2015 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та проживаючого по АДРЕСА_1, засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2015 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 28 травня 2014 року, приблизно о 16 годині, працюючи на посаді музичного керівника, дошкільного навчального закладу "Дзвіночок", що знаходиться по вул. Пушкіна, 15 в м. Новоселиця, під час проведення репетиції випускного балу з вихованцями старшої групи, у приміщенні музичної зали, підійшов до малолітнього ОСОБА_2, який порушував дисципліну, з метою заспокоїти останнього, навмисно, стиснув рукою ніс.

В результаті стискання носа малолітньому ОСОБА_2 було спричинено легке тілесне ушкодження у вигляді синця кінчика носа.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вважає судові рішення щодо нього незаконними, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, не взяття до уваги ряду доказів, які спростовують його вину. Повідомляє що ряд свідків підтвердили відсутність події кримінального правопорушення. Наголошує, що апеляційний суд на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, а тому підлягає скасуванню і його ухвала.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна, на думку засудженого, оцінка доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі ОСОБА_1, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за викладених у ньому обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.

Суд першої інстанції дослідив і проаналізував показання: самого засудженого, який вину не визнав, зазначив, що будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняв; малолітнього потерпілого ОСОБА_2, який допитаний в присутності законного представника та повідомив, що в дитячому садочку під час репетиції ОСОБА_1 покрутив йому за ніс за те, що він погано поводився, від чого стало боляче та він заплакав; свідка ОСОБА_3 - батька потерпілого, який вказав, що прийшов в садочок за своїм сином і побачив у нього на носі синець, а син повідомив, що синець йому зробив вчитель музики. Того ж дня він звернувся до міліції з заявою а наступного дня разом з потерпілим направився для проходження ним судово-медичної експертизи; свідка ОСОБА_4 - матері потерпілого, яка зазначила, що в сина був синець на носі. 29.05.2014 року зранку вона зафарбувала його тональним кремом щоб не було видно і вони пішли на випускний бал. Після випускного балу батько дитини, відправився з потерпілим в лікарню для проведення експертизи.

Обґрунтовано поклав суд в основу вироку висновок судово-медичного експерта, згідно з яким у неповнолітнього ОСОБА_2 було виявлено ушкодження у виді синця кінчика носа з переходом на спинку носа, ліве крило носа та внутрішній кут лівого ока та встановлено, що виявлене ушкодження виникло від неменше одноразової дії твердого тупого предмета чи співударяння з таким, цілком можливо при стисканні пальцями рук людини.

Правильно суд послався і на висновок експерта № 89 екс-Н, згідно з яким при проведені судово-медичної експертизи малолітнього ОСОБА_2 під час якої було виявлено синець носа, який має ознаки легкого тілесного ушкодження, що по строку може відповідати вказаному в постанові про призначення судово - медичної експертизи строку 28 травня 2014 року приблизно о 17 годині.

Вказав суд і на показання експерта ОСОБА_5, який суду показав, що він проводив експертне дослідження потерпілого під час огляду якого було виявлено синець носа, який міг виникнути в результаті стискання та розтягування шкіри.

Взято судом до уваги і протокол слідчого експерименту від 30 грудня 2014 року проведеного за участю ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_4 під час якого потерпілий вказав де та яким чином ОСОБА_1 підійшов до нього та рукою скрутив йому ніс чим завдав йому фізичного болю.

Здійснено судом посилання і на акт судово - психіатричної експертизи згідно з яким ОСОБА_2 на час проведення експертизи ознак психічного захворювання не виявляє, тому його ствердження про вчинення відносно нього фізичного насильства, не є проявом психічного захворювання. Враховуючи індивідуально психологічні особливості, рівень сформованості інтелектуальних функцій, рівень його психічного розвитку міг правильно сприймати обставини та характер вчинених відносно нього протиправних дій та давати по них покази. Розуміння значення здійснюваних проти нього протиправних дій внаслідок вікових особливостей і сприймались під експертним як покарання.

Зазначені судом і показання експерта ОСОБА_6, яка є судовим психологом та вказала, що 06.11.2014 року нею в складі комісії було проведено експертне дослідження психічного стану потерпілого, під час якого комісія прийшла до висновку, що всі психічні процеси малолітнього ОСОБА_2 розвинуті відповідно до його віку, він неодноразово вказував, що боляче йому зробив, саме обвинувачений. Під час проведення вказаної експертизи, експерти спеціально відходили від основного запитання, стосовно, хто саме скручував ніс дитині, та ставили інші запитання, які не мали відношення до вказаного факту, потім знову поверталися до факту скручування носа. Малолітній відповідав на запитання завжди однаково, що ніс йому скручував ОСОБА_17.

Безпідставними є і доводи ОСОБА_1 про не взяття до уваги показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, оскільки суд з достатньою повнотою перевірив їх показання та зазначив, що ці свідки не були безпосередніми очевидцями подій, частина з них дали покази з чужих слів, а частина - з приводу наслідків вчиненого кримінального правопорушення, а саме що вони не бачили тілесні ушкодження на носі потерпілого. Суд обґрунтовано зазначив, що вони не могли бачити їх на другий день, так як тілесні ушкодження були прикриті тональним кремом.

У вироку суд дав належну оцінку цим та іншим зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивував.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 умисно спричинив легке тілесне ушкодження ОСОБА_2 Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України і сумнівів у колегії не викликають.

Доводи ОСОБА_1 про незаконність його засудження, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших доводів, ніж тих, які були предметом перевірки апеляційного суду, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, у касаційній скарзі засудженого не наведено.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2015 року.

ухвала оскарженню не підлягає.