Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Федорова М.О., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Теплюка В.С.,

представника відповідача Ярового А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року

у справі № 810/106/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний комбінат кольорових сплавів" (далі - позивач, ТОВ "Металургійний комбінат кольорових сплавів")

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Броварська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ "Металургійний комбінат кольорових сплавів" звернулось у січні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Броварської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 року № 0000022202 та № 0000032202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ); пп. 1.2 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем були проведені дві позапланові перевірки позивача (невиїзна та виїзна) на предмет дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "НП "Хіміч" та ПП "Діслав", в результаті чого було складено акт від 05.12.2014 року № 9/10-06-22-04/39183458 та акт від 25.12.2014 року № 46/10-06-22-04/39183458, в яких зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті за серпень 2014 року у сумі 1 970 874,00 гривні; п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, відсутнє право до віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства витрат по взаємовідносинам з ТОВ "НП "Хіміч" понесених у 2014 році у сумі 9 854 370,00 гривень; виявлено формування платником податків показників звітності на підставі не підтверджених документів на момент проведення перевірки; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в липні, вересні, жовтні 2014 року на загальну суму 3 859 258,00 гривень; п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивач неправомірно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств витрат по взаємовідносинам з ТОВ "НП "Хіміч" та ПП "Діслав" понесених у 2014 році у сумі 19 296 295,00 гривень; виявлено формування показників податкової звітності на підставі не підтверджених первинними документами даних.

За результатами проведених перевірок та складених актів відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 року: № 0000022202, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 463 592,00 гривні, з яких 1 970 874,00 гривні основний платіж та 492 718,00 гривень штрафні (фінансові) санкції; № 0000032202, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5 788 887,00 гривень, з яких за основним платежем 3 859 258,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 929 629,00 гривень.

Із наданих актів перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на встановленні безтоварності проведених операцій з ПП "НП "Хіміч" та ПП "Діслав". Так, на думку податкового органу, товари за договорами поставки із зазначеними контрагентами в дійсності не реалізовувались, а взаємовідносини полягали в документальному оформленні правочинів шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків фактур, видаткових та податкових накладних, інших документів з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів. При цьому, підготовка всіх первинних документів вчинена без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою є надання фінансових послуг по безтоварних угодах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що взаємовідносини позивача з ТОВ "НП"Хіміч" та ПП "Діслав" мали реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставленими товарами ТОВ "НП"Хіміч" та ПП "Діслав".

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність операцій по виконанню договорів, укладених між позивачем та ТОВ "НП"Хіміч" та ПП "Діслав", підтверджується наданими доказами: договорами; специфікаціями до договорів; податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними; платіжними дорученнями.

Крім того, судами встановлено, що податкові накладні виписані за результатами здійснення зазначених операцій були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними була включена до податкового кредиту ТОВ "Металургійний комбінат кольорових сплавів"

На момент укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача - ТОВ "НП"Хіміч" та ПП "Діслав" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість. Також, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ "НП"Хіміч" та ПП "Діслав", не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставленими товарами ТОВ "НП"Хіміч" та ПП "Діслав".

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року у справі № 810/106/15 - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.