Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

розглянула в судовому засіданні 23 грудня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2014 року.

Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2014 року,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не має судимості, визнано невинуватою та виправдано в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України за відсутністю в її діях складу злочину;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, таку, що не має судимості, визнано невинуватою та виправдано в пред'явленому обвинуваченніза ч. 2 ст. 125 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Виправдані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувались потерпілою ОСОБА_1.в тому, що вони 07 жовтня 2009 року на майданчику дев'ятого поверху будинку АДРЕСА_1 безпричинно повалили потерпілу ОСОБА_1 на підлогу та нанесли їй удари ногами, заподіявши останній легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі потерпіла, не погоджуючись із постановленими щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що постановлені за результатом розгляду даної справи рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам КПК України (1960) (1001-05) , оскільки суди наявні в матеріалах справи докази не проаналізували, достатньої оцінки їм не дали. Посилається на те, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно виправдав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину, так як в матеріалах справи є достатньо доказів їх винуватості. Також потерпіла вказує на те, що викладені у судових рішеннях висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, потерпіла зазначає про невиконання судом першої інстанції вказівок суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі ВССУ від 23 липня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 327 КПК України (1960) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У своїй касаційній скарзі потерпіла вказувала на безпідставне виправдання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Докази винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на які посилалася потерпіла, були ретельно перевірені судом та згідно зі ст.ст. 65, 67 КПК України (1960) належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною приватного обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інкримінованого їм злочину.

З огляду на викладене доводи потерпілої про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляції потерпілої, які є аналогічними доводам її касаційної скарги, й обґрунтовано визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши свої висновки.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі, й тих, на які вказує у своїй касаційній скарзі потерпіла, та які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.