Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Широян Т.А., Міщенка С.М.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110300000014, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

потерпілої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дії його підзахисного кваліфікував неправильно, оскільки останній діяв в умовах необхідної оборони. Також захисник вказує на те, що суд апеляційної інстанції формально розглянув його апеляційну скаргу та не спростував наведених ним доводів, у зв'язку з чим судові рішення не відповідають вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України. Крім того, захисник зазначає про невідповідність журналу судового засідання суду першої інстанції вимогам ст. 108 КПК України.

Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 січня 2014 року близько 14 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на АДРЕСА_2, в ході суперечки та бійки з ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс останньому не менше чотирьох ударів кулаком у голову, спричинивши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року він помер.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання поданої ним скарги, пояснення потерпілої, яка заперечила проти скарги, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений умисно наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть останнього, підтверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, експерта ОСОБА_8, висновками медичних експертиз, протоколом проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_1

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог статей 65- 67 КК України.

Крім того, доводи захисника та засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, аналогічні наведеним у касаційній скарзі захисника, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їх апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував захисник у своїй касаційній скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тетіївського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.