Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Міщенка С.М.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040007620, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Бобринець Кіровоградської

області, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки після скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання нового покарання фактично не призначив, у зв'язку з чим вирок не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року вирок місцевого суду скасовано в частині застосування ст. 75 КК України та ухвалено новий, яким ОСОБА_1 вважається засудженим:

- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, не маючи відповідного інформаційного ресурсу необхідного для надання інформаційних послуг щодо працевлаштування фізичних осіб на підприємствах м. Києва, 20 червня 2014 року повторно, шляхом обману, з використанням підроблених ним документів, заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 1 000 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав подану скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону.

Відповідно до вимог ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції й ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення. При цьому вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та судового рішення, зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 дотримався.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, про які зазначав прокурор у своїй касаційній скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.