5-2545км15 Про відкрите та таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб у стані алкогольного сп'яніння - 23.12.2015 Прийняття

за касаційною скаргою засудженого на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 13 лютого 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2015 року,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3,

У касаційній скарзі з урахуванням доповнень до неї засуджений, не погоджуючись із ухваленими щодо нього судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, просить їх змінити, кримінальне провадження в частині його засудження за ст. 186 КК України закрити за відсутністю в його діях складу злочину, в іншій частині - пом'якшити призначене покарання та звільнити від його відбування за амністією. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтував свої висновки про його винуватість недопустимими доказами. Також засуджений зазначає, що злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, він не вчиняв, а визнавальні показання на досудовому слідстві надав під тиском оперативних працівників міліції.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 13 лютого 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2015 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 186, ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 04 серпня 2014 року та остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, 29 травня 2014 року приблизно о 17 годині, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб, будучи у стані алкогольного сп'яніння, на території парку імені О.С. Пушкіна, який розташований у м. Краматорську Донецької області, повторно, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 1012 грн 26 коп.

Крім того, 04 липня 2014 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, умисно, таємно, повторно, через балкон проникли до квартири АДРЕСА_1, звідки викрали майно ОСОБА_6, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 10 205,99 грн.

Крім того, 25 липня 2014 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, у м. Краматорську Донецької області умисно, таємно, повторно викрали з автомобіля "ЗАЗ-1102", держномер НОМЕР_1, майно ОСОБА_7, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 329,68 грн.

Крім того, 05 серпня 2014 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, умисно, повторно, таємно, шляхом проникнення до будинку АДРЕСА_4, викрали майно ОСОБА_8, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 3 655,72 грн.

Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора, яка заперечила проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України в касаційному порядку засудженим не оспорюються.

Що стосується посилань засудженого в касаційній скарзі на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при визнанні його винуватим за ч. 2 ст. 186 КК України, то, на думку колегії суддів, вони є слушними.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Положенням ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів.

Суд першої інстанції свої висновки про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні пограбування ОСОБА_5 обґрунтував, зокрема:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що під час проведення слідчого експерименту вона чула, як ОСОБА_1 розповідав працівникам міліції про свою участь в пограбуванні ОСОБА_5;

- поясненнями засудженого ОСОБА_2 щодо участі ОСОБА_1 в пограбуванні, які він надавав експерту під час проведення щодо нього психолого-психіатричної експертизи;

- показаннями засудженого ОСОБА_1, наданими під час досудового слідства при проведенні слідчого експерименту;

- показаннями потерпілої ОСОБА_5

Разом із тим, колегія суддів уважає показання потерпілої ОСОБА_5 в даному провадженні недостатнім доказом для визнання винуватості ОСОБА_1

Щодо інших зазначених у вироку доказів, то колегія суддів дійшла висновку про їх недопустимість, виходячи з вимог ст.ст. 23, 86, 87, 97 КПК України.

У судовому засіданні засуджені категорично заперечували причетність ОСОБА_1 до пограбування ОСОБА_5, а свої визнавальні показання під час досудового слідства, в тому числі й на слідчому експерименті, пояснювали здійсненням на них фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції.

Колегія суддів уважає, що зазначені заяви судом першої інстанції достатньо та належно не були перевірені та спростовані.

Більш того, суд залишив поза увагою ту обставину, що кримінальне провадження щодо певних працівників міліції за скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоча й закрито, але за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, в діях саме цих працівників міліції. При цьому наявність події злочину, про яку заявляли засуджені, фактично під сумнів не поставлена.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про скасування вироку щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 2 ст. 186 КК України та закриття в цій частині кримінального провадження через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпання можливостей їх отримати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Також з урахуванням цього рішення в порядку ст. 433 КПК України підлягає виключенню з судових рішень щодо ОСОБА_2 посилання на кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 186 КК України - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, колегія суддів зазначає про неправильне застосування судом положень ст. 71 КК України при визначенні ОСОБА_1 остаточного покарання та зміну в зв'язку з цим судових рішень в цій частині.

Злочини, за які ОСОБА_1 засуджений в даному кримінальному провадженні, вчинені з 04 липня по 05 серпня 2014 року, тобто до ухвалення Краматорським міським судом Донецької області вироку від 04 серпня 2014 року та набрання ним чинності. Тому при визначенні остаточного покарання суд повинен був керуватись положеннями ч. 4 ст. 70 КК України, а не ст. 71 КК України, яка передбачає складання покарань за злочини, вчинені після постановлення попереднього вироку.

Суд апеляційної інстанції вищевказані порушення кримінального та кримінального процесуального законів залишив поза увагою, тому підлягає зміні й ухвала суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 13 лютого 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині його засудження за ч. 2 ст. 186 КК України та в частині призначення йому покарання за ст. 71 КК України.

кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В порядку ст. 433 КПК України ці ж судові рішення змінити щодо ОСОБА_2: за епізодом обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України виключити кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 04 серпня 2014 року, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців.