Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Міщенка С.М.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220430002558, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою засудженого на вирок Апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2015 року,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухваленим щодо нього рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не взяв до уваги усіх пом'якшуючих обставин та належним чином не мотивував свого рішення, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65- 67 КК України, а судові рішення - ст.ст. 370, 420 КПК України.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року та за сукупністю вироків остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2015 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання, ухвалено новий, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року та за сукупністю вироків остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 червня 2014 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем "Рено Кліо Сімбол", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Харків-Липці в межах населеного пункту на вулиці Радянська села Черкаські Тишки Харківського району Харківської області, грубо порушуючи вимоги п.п. 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , виїхав на зустрічну смугу руху та допустив наїзд на автомобіль ВАЗ-21120, реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився в нерухомому стані, внаслідок чого пасажири автомобіля "Рено Кліо Сімбол": ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_4 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку засудженим не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу засудженого, зокрема, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та перебуває на "Д" обліку з діагнозом хронічний алкоголізм.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить.

Вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 ухвалений з дотриманням вимог ст.ст. 370, 420 КПК України та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2015 року щодо нього - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.