Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Широян Т.А., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

при секретарі: Асановій Є.С.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220060003116 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2015 року,

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.09.2011 за ч.1 ст. 187, ч. 1 ст. 289, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.10.2013 умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 23 дні,

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 роки та покладанням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 38 175 грн 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2015 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 листопада 2014 року, біля 01 год. 30 хвл., діючи повторно, пошкодив скляний блок, що розташований у стіні складу за адресою : АДРЕСА_1, та проник до складу, звідти викрав 8 двигунів для мопедів, що були у картонних коробках, вартістю 2 545 грн кожний, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 20 360 грн.

Крім того, 04 грудня 2014 року, ОСОБА_1 біля 01 год. 30 хвл., діючи повторно, шляхом пошкодження хвірточки, що розташована у стіні складу за тією ж адресою, проник до складу, звідки викрав 7 двигунів для мопедів, що були у картонних коробках, вартістю 2 545 грн кожний, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 17 815 грн.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікації своїх дій, вважає, що вирок апеляційного суду підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину внаслідок суворості, через що просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції або пом'якшити йому покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпілий ОСОБА_2 просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу засудженого без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги засудженого з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки) вчиненої повторно, поєднаної з проникненням у сховище, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та докладно наведених у вироку доказах. Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи засудженого про суворість призначеного покарання є необґрунтованими.

Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого в частині призначеного ОСОБА_1 покарання врахував, як ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, так і дані про особу засудженого, у тому числі й ті, про що йдеться у касаційній скарзі. Зокрема врахував, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, був засуджений до покарання у виді позбавлення волі, звільнився умовно-достроково, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і, невдовзі, повторно вчинив два епізоди крадіжки.

З огляду на це, висновок апеляційного суду про безпідставне застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК Україниє обґрунтованим.

Таким чином, призначене засудженому ОСОБА_1покарання у виді реального позбавлення волі, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, як про це ставиться питання в касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і винести законне та обґрунтоване рішення по справі не встановлено.

Зважаючи на те, що вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, призначене покарання справедливим, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.