Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Широян Т.А., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Дехтярук О.К.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі: Асановій Є.С.

розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120020003147 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2015 року,

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2105 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, громадянина України, учня ВПУ № 4, такого, що вчинив кримінальне правопорушення неповнолітнім, раніше не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Кіровограда, громадянина України, учня ВПУ № 4, такого, що вчинив кримінальне правопорушення неповнолітнім, раніше не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ст. 76 КК України.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, враховуючи 350 грн сплачених коштів, в решті цивільний позов залишено без задоволення, у разі відсутності коштів, стягнути вказану суму із законних представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави витрати пов'язані із залученням експерта у сумі 2 016 грн 28 коп. по 1 008 грн 14 коп. з кожного.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2015 року вирок місцевого суду в частині кваліфікації та призначеного покарання скасовано та винесено новий, яким: ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна; ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 2 роки, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

Як встановив суд, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 19 травня 2014 року, близько 2 год 00 хвл., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, неподалік будинку № 22 на вул. Преображенській у м. Кіровограді, викликали таксі, при цьому не маючи достатньої кількості грошей для розрахунку за проїзд, вирішили за допомогою шматка скла здійснити розбійний напад на таксиста, для чого ОСОБА_3 сів на заднє пасажирське крісло, а ОСОБА_4 на переднє. Прибувши на вул. Приміську у м. Кіровограді таксист зупинив автомобіль та повідомив, що далі не поїде, в цей час ОСОБА_3 з метою заволодіти чужим майном, з корисливих мотивів, умисно, дістав підготовлений шматок скла та лівою рукою притиснув голову потерпілого до спинки сидіння, а правою рукою завдав шматком скла потерпілому ОСОБА_5 численних порізів у шию, що є небезпечним для життя і здоров'я в момент заподіяння, при цьому вимагаючи передати йому гроші. Неповнолітній ОСОБА_4, побачивши, що потерпілий чинить опір, став утримувати його за руки, проте ОСОБА_5 вдалось вирватися і втекти. Внаслідок злочину потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді ран в підщелепній ділянці шиї справа, які закінчуються сліпо; рани по задньо-боковій поверхні шиї справа, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

Під час розбійного нападу неповнолітні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заволоділи майном та грошима потерпілого, які знайшли в автомобілі на загальну суму 728 грн 87 коп. та розпорядились ними на власний розсуд.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин, юридичної кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України, а також застосування до засуджених положень ст. 69 КК України, просить скасувати вирок апеляційного суду із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, посилаючись при цьому на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: ст. ст. 75, 104 КК, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, внаслідок м'якості.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисники засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також законний представник засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_8 просять залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни, посилаючись на їх правильність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги прокурора з наступних причин.

Так, статтею 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Як убачається зі змісту вироку, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій засуджених та призначення покарання, урахувавши характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особи неповнолітніх засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які раніше не судимі, мають позитивні характеристики за місцем навчання, визнали свою вину, щиро розкаялись у скоєному та частково добровільно відшкодували завдану шкоду, мають бажання навчатись та вести нормальний спосіб життя, дійшов вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, застосувавши ст. 69 КК України.

Разом з тим, залишив без належного обґрунтування звільнення засуджених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, лише формально пославшись на те, що виправлення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Зважаючи на викладене, призначення засудженим покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України не можна вважати законним та обґрунтованим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 нових злочинів. Крім того, поза увагою суду залишилось те, що вчинений злочин, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а з матеріалів провадження вбачається, що потерпілий зазнав тяжкої психологічної травми, боїться сідати за кермо, перевозити пасажирів, навіть жінок, потребує психологічної реабілітації та лікування після пережитого, отже наслідки від вчиненого злочину є вагомими.

Наведені вище обставини дають підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції, суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження, перевірити обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 433- 438 КПК України колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.