Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Пузиревського Є.Б., Животова Г.О.,

при секретарі Шибінській В.В.,

за участю прокурора Жукова О.В.,

розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080080002814, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця с. Грізне Вільнянського районуЗапорізької області,

жителя АДРЕСА_1,

судимого 15 липня 2014 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до

80 годин громадських робіт, покарання відбув 01 жовтня 2014 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з засудженого процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2015 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок м'якості. Прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує, що апеляційний суд необгрунтовано залишив без задоволення апеляційні скарги заступника прокурора області та прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, у яких йшлося про необхідність ухвалення нового вироку апеляційним судом з підстав необґрунтованого застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_2 просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 30 липня 2014 року приблизно о 22-10 год., знаходячись на автомийці "Niko-S" на вул. Чарівній, 163 у м. Запоріжжі, де працював автомийником, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, шляхом вільного доступу зайшов до службового приміщення автомийки, де, без дозволу ОСОБА_3, яка залишила на автомийці для миття автомобіль "Nissan Qashqai", державний номерний знак НОМЕР_1, фактичним власником якого є ОСОБА_4, взяв ключі від вказаного автомобіля, та виїхав на ньому за територію автомийки. Рухаючись в бік вул. Вороніна у м. Запоріжжі заднім ходом при виконанні маневру розвороту, ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого пошкодив автомобіль, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 37761,89 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій засудженого не оспорюються у касаційній скарзі прокурора.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд повністю дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України. При цьому врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та навів їх у вироку. Зокрема, суд взяв до уваги, що ОСОБА_1, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочину, врахував суб'єктивне критичне ставлення засудженого до вчиненого, його позитивну характеристику за місцем проживання. За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з урахуванням особи засудженого, який хоч і раніше судимий, однак повністю відбув покарання за попереднім вироком, призначив йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме, обрав покарання у виді позбавлення волі нижчим від найнижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 289 КК України, яке належить відбувати реально. Призначене засудженому покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав вважати його м'яким немає.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд належним чином мотивував своє рішення, зокрема, навів обгрунтування висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке згідно з санкцією ч. 2 ст. 289 КК України не є обов'язковим.

При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційний суд ретельно перевірив посиланняв апеляційних скаргах прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та заступника прокурора області, які вказували на необгрунтованість висновку суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_1 в разі призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та зазначив докладні підстави на їх спростування. Залишаючи апеляційні скарги прокурорів без задоволення, апеляційний суд мотивував своє рішення належним чином. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Перевіркою кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено неправильного застосування судом закону про кримінальну відповідальність, тому підстав вважати вирок та ухвалу апеляційного суду такими, що не відповідають вимогам закону, немає.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.