Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

судді доповідача Суржка А.В.,

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2015 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Миколаїв, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого,

засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 цього ж Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 190 цього ж Кодексу у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за те, що він 10 жовтня 2014 року, близько 02 год. знаходячись із ОСОБА_3 в приміщенні бару "Кабачок", за адресою пр-т Жовтневий, 319-г м. Миколаєва, зловживаючи довірою останнього заволодів його мобільним телефоном марки "Utime G7", чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 900 грн.

Крім цього, 13 жовтня 2014 року, близько 10 год., ОСОБА_2 зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_4 через незачинені двері будинку проник до жилих кімнат, де впевнившись у відсутності мешканців, діючи повторно, таємно викрав планшет марки "Samsung Galaxy Tab 2 GT-P5110" вартістю 1600 грн, чим заподів потерпілій ОСОБА_4 шкоду на вказану суму.

17 жовтня 2014 року, будучи обізнаним про те, що у власності його знайомого ОСОБА_5 є мобільний телефон марки "Alcatel One Touch 5020D", ОСОБА_2 прийшов за місцем проживання потерпілого за адресою АДРЕСА_1, де шляхом зловживання довірою ОСОБА_5,. діючи повторно під приводом здійснення дзвінка, заволодів вказаним мобільним телефоном останнього, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподів потерпілому матеріальну шкоду на суму 930 грн.

Крім того, 28 жовтня 2014 року, близько 14 год. 20 хв. ОСОБА_2 проходячи повз будинок АДРЕСА_5 що належить ОСОБА_6, зайшов на територію вказаного домоволодіння та через незачинені вхідні двері будинку проник до житлових кімнат, де впевнившись у відсутності мешканців, діючи повторно, таємно викрав телевізор марки "LG Flatron" вартістю 1100 грн., заподів потерпілій ОСОБА_6 шкоду на вказану суму.

Також, 29 жовтня 2014 року, близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходячись у ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, під час сварки, яка раптово виникла на ґрунті неприязних стосунків, умисно завдав ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи, від якого потерпілий впав та втратив свідомість. В подальшому ОСОБА_2 наніс невстановленим предметом ще не менше двох ударів по внутрішній поверхні лівої ноги ОСОБА_7, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

01 листопада 2014 року в обідній час ОСОБА_2, перебуваючи на ринку "Корал", за адресою: пр-т Жовтневий, 311-е м. Миколаєва, випадково зустрівши знайомого ОСОБА_8, шляхом зловживання довірою останнього, попросив мобільний телефон марки "LenovoP780" для здійснення дзвінка, діючи повторно шляхом обману заволодів ним та з місця події зник, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 3000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2015 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 та доведеності його вини, ставить вимогу про пом'якшення призначеного йому покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України. Указує, що суди не повною мірою врахували всі дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, а саме вчинення засудженим кримінального правопорушення вперше, щиро розкаявся, усім потерпілим шкоду відшкодував, більшість потерпілих просили суд не позбавляти волі ОСОБА_2, позитивно характеризується, має психічний розлад здоровя, тому потребує спеціального лікування, має постійну реєстрацію місця проживання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 190 КК України в касаційній скарзі захисником ОСОБА_1 не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.

Щодо доводів захисника про неврахування судом обставин, що вказують на можливість застосування щодо ОСОБА_2 ст. 75 КК України, а саме: щире каяття, визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень, повне відшкодування шкоди потерпілим, наявний психічний розлад здоров'я, то вони є необґрунтованими.

Із мотивувальної частини вироку слідує, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, обираючи його вид та розмір, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував вчинення шести епізодів кримінальних правопорушень засудженим, протягом короткого часу, два з яких згідно ст. 12 цього Кодексу належать до категорії тяжких, при цьому п'ять епізодів відносяться до злочинів проти власності та один - вчинений проти здоров'я особи, у тому числі враховуючи особу винного, котрий вину визнав, у вчиненому розкаявся, за місцем проживання дільничним інспектором характеризується негативно, сусідами, за місцем навчання, роботи і адміністрацією СІЗО - задовільно, відшкодування шкоди потерпілим, має хронічні хвороби, виявляє змішаний розлад особистості; визнав обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття та визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень, а також обставини скоєння кримінального правопорушення та обґрунтовано дійшов правомірного висновку про можливість призначення покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 190 КК України, із застосуванням правил ст. 70 цього ж Кодексу, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, мотивовано визнавши його необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів та вважає, що покарання, призначене ОСОБА_2 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Це рішення у вироку мотивоване, не викликає сумнівів у його відповідності вчиненому, не сприймається явно несправедливим чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Крім того, аналогічні за змістом доводи захисника ОСОБА_9 були предметом перевірки апеляційного суду. Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції перевірив доводи захисника в інтересах засудженого наведені в апеляційній скарзі, всебічно їх розглянув і відмовив у їх задоволенні, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення, не знайшовши при цьому підстав для застосування положень ст. 75 КК України. ухвала цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про необхідність перевірки матеріалів кримінального провадження, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2.

ухвала оскарженню не підлягає.