Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 вересня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013260120000371 щодо ОСОБА_2,

вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2015 року

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, за ч. 1 ст. 358 КК України визнано невинуватою і виправдано у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого злочину.

Вирішені питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 вересня 2015 року цей вирок залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалася у підробленні документу, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право його видавати чи посвідчувати, який надає права, з метою його використання іншою особою, а також виготовлення підроблених бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності.

ОСОБА_2 будучи техніком 2-ї категорії комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Ічнянської районної ради Чернігівської області, 18 березня 2011 року за усною домовленістю з ОСОБА_3, без належного оформлення письмового замовлення, як це передбачено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, оглядаючи домоволодіння по АДРЕСА_2 за відсутності співвласника ОСОБА_1, виявила в одній із кімнат відсутність печі та, в порушення вищевказаної інструкції, внесла недостовірні відомості до інвентаризаційно-технічної справи, яка має відповідний реєстраційний номер, а саме до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, зазначивши приміщення кухні як житлове, хоча демонтаж печі одним із співвласників будинку не був пов'язаний зі зміною призначення приміщення та виготовила технічний паспорт. Таким чином, внаслідок підроблення шляхом внесення недостовірних відомостей до інвентарної справи, і технічного паспорту на будівлю, площу житлових приміщень будинку було незаконно збільшено з 23.9 кв. м до 44.5 кв. м.

Такі дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, потерпілий ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну на його думку, оцінку доказів. Вважає, що ці істотні порушення кримінального процесуального закону призвели до неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, незаконного виправдання ОСОБА_2

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однак, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежна, на думку потерпілого, оцінка доказів, не є предметом перегляду касаційним судом.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі потерпілий, були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при розгляді справи в суді першої інстанції.

Тому, при перевірці доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом і викладених у вироку.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Цих вимог закону суд дотримався.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України та ст. ст. 17, 91, 92 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному провадженню, доки її вину не буде доведено у встановленому Законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З доданих копій судових рішень вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Суд, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві та досліджені в судовому засіданні докази, на підставі яких ОСОБА_2 була пред'явлена підозра, надавши їм належну оцінку.

Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд досліджує докази безпосередньо, оцінює їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.

Виходячи із загальних вимог щодо організації та порядку виконання робіт, зазначених в Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктом нерухомого майна", під час інвентаризації технік повинен здійснити обстеження та обмір конструктивних елементів будинку та в подальшому зафіксувати ці обміри в абрисі чи ескізі.

Із показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які були допитані судом першої інстанції, убачається, що при дослідженні домоволодіння піч була відсутня і місце, де за схемою вона мала бути, технік не досліджувала з тих підстав, що на її місці знаходились інші предмети інтер'єру. Факт відсутності печі не заперечував і потерпілий ОСОБА_1

Технік не мала припускати, що на місці знаходження меблів залишився фундамент печі та в подальшому на цьому ж місці буде відновлена чи побудована піч.

Виявивши відсутність печі, ОСОБА_2 зазначила це в ескізі і в подальшому внесла до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення, які були перевірені інженером-бригадиром і будь-яких порушень при проведенні поточної інвентаризації виявлено не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду, що при розгляді справи знайшли підтвердження ті обставини, що ОСОБА_2 при виконанні своїх обов'язків при складанні схематичного плану, не допустила порушень, в тому числі Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктом нерухомого майна".

Крім того, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, характеризується умисною формою вини. З судових рішень не вбачається жодних даних, які б свідчили про наявність умислу у ОСОБА_2 внести неправдиві відомості або підробити документ, який надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його нею самою чи іншою особою.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 358 КК України (в ред. до 01.01.2011 року) передбачена за підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, витравлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання

Виправдовуючи ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд зазначив, що із досліджених в судовому засіданні доказів, встановлено, що досудовим та судовим слідством не здобуто доказів, які б підтверджували, що вона, здійснюючи інвентаризацію, внесла в схему будинку неправдиві відомості, а саме не відобразила піч або фундамент демонтованої печі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінивши всі докази в їх сукупності, обґрунтовано визнав ОСОБА_2 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та виправдав за відсутності в її діях складу цього правопорушення.

Доводи потерпілого про незаконність виправдання ОСОБА_5 належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших доводів про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосуванню Закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну чи скасування судових рішень, у касаційній скарзі потерпілого не наведено.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 немає, тому відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 вересня 2015 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2.

ухвала оскарженню не підлягає.