Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Романець Л.А., Пойди М.Ф.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

представників потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

секретаря Асанової Є.С.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012260010000134, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 березня 2015 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2014 року визнано винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання:

за ч. 1 ст. 115 КК України 10 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 10 років позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого 23 281 грн. процесуальних витрат у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 березня 2015 року вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_4 та засуджений ставлять питання про скасування вироку й ухвали суду, призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при проведенні підготовчого засідання. Крім того, суд під час розгляду справи не усунув розбіжності між висновками експертиз, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит експертів, що стало підставою обґрунтування вироку недопустимими доказами. Зокрема, судом не взято до уваги висновок експертизи яким встановлено стан емоційного збудження обвинуваченого на момент вчинення протиправних дій, що може бути ознакою кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст. 116 КК України. Наведене призвело до неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Перед судом апеляційної інстанції ставилося питання про зміну вироку суду першої інстанції та перекваліфікацію дій обвинуваченого. У супереч вимогам ст. 419 КПК України відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд належним чином не мотивував прийняте рішення.

У запереченнях на касаційні скарги представники потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_4 такими, що задоволенню не підлягають.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 02 год. перебуваючи на сходовому майданчику будинку АДРЕСА_1, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно здійснив декілька пострілів з карабіну "Сайга" у голову та грудну клітку ОСОБА_7, чим спричинив останньому вогнепальні поранення голови з ушкодженням кісток черепу, головного мозку, ушкодження внутрішніх органів, від яких потерпілий загинув на місці події. Після цього, переслідуючи ОСОБА_8, із метою умисного вбивства здійснив два постріли у вхідні двері НОМЕР_1, в результаті чого, потерпілий отримав вогнепальне поранення кисті, відкритий перелом п'ясткової кістки із наявністю множинних сторонніх тіл металевої щільності в м'яких тканинах від дії вогнепальної зброї - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Засуджений не зміг довести злочинний умисел до кінця, з причин не залежних від його волі, так як ОСОБА_8 закрив вхідні двері до квартири.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засудженого на підтримання скарг, прокурора, потерпілого та його представників, котрі заперечили проти задоволення касаційних скарг, та вважали, що скарги задоволенню, а вирок та ухвала суду скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду продоведеність вини ОСОБА_5 у вчинені злочину за встановлених судом фактичних обставин ґрунтується на сукупності доказів, здобутих та оцінених судом відповідно до вимог КПК України (4651-17) .

У касаційних скаргах не оспорюється факт умисного заподіяння засудженим із застосуванням вогнепальної зброї смертельних поранень потерпілому ОСОБА_7, який загинув на місці події та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8

Судами ретельно перевірялися доводи захисту про те, що такі дії засуджений ОСОБА_5 вчинив в стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок неправомірної поведінки потерпілого та його сім'ї, які систематично порушували умови проживання у багатоповерховому будинку.

Перевірка судом названих обставин шляхом допиту мешканців будинку, витребування відповідних матеріалів із органу міліції, куди звертався ОСОБА_5, підтвердила наявність неприязних стосунків між засудженим та потерпілим, які виникли з вини останнього.

Разом із тим, достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 діяв у стані сильного душевного хвилювання у суду не було.

Відповідно до роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 07 лютого 2003 року № 2 (v0002700-03) суб'єктивна сторона вбивства передбачена за ст. 116 КК України характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Суд обґрунтовано зауважив, що в момент події злочину засуджений діяв обдумано та послідовно.

Повернувшись від квартири потерпілого до своєї квартири засуджений відчинив сейф, вибрав із поміж іншої зброї, яка там зберігалася карабін, приєднав до нього споряджений магазин із набоями.

Піднявшись на верхній поверх до квартири ОСОБА_7, ОСОБА_5 вимкнув у розподільчому щитку освітлення в квартирі потерпілого для того, щоб той вийшов на сходову клітку. Коли потерпілий вийшов із квартири, засуджений здійснив у нього постріли із карабіна.

ОСОБА_5 не припинив своїх дій, коли побачив, що ОСОБА_7 упав, а почав переслідувати ОСОБА_8, котрого особисто не знав, та здійснив у нього постріли.

Обдуманість і послідовність, певна тривалість злочинних дій засудженого підтверджує висновки суду про відсутність у нього стану сильного душевного хвилювання, яке як правило, виникає раптово та передбачає відсутність розриву у часі між обставинами, які викликали душевне хвилювання, і наступним вбивством.

Судом дана оцінка обставинам, які призвели до конфлікту.

Його висновок про те, що неправильна поведінка потерпілого при користуванні житлом не може ототожнюватися як систематичне знущання чи тяжка образа, на що є посилання у скарзі, узгоджуються із зазначеними вище роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України.

Судом досліджувалися висновки комісійної судової психологічної експертизи від 06 листопада 2013 року про те, що підекспертний ОСОБА_5 під час події злочину перебував у стані емоційного напруження, що може бути різновидом стану фізіологічного афекту та підставою сильного душевного хвилювання.

Такий висновок обґрунтовано оцінено критично, оскільки особливо тяжкий насильницький злочин, пов'язаний із застосуванням зброї, нанесенням поранень двом потерпілим, супроводжується, як правило, станом емоційного напруження.

Окрім того суд обґрунтовано виходив із того, що експертиза, яка встановлює наявність (відсутність) фізіологічного афекту у особи під час вчинення нею злочину (медичний критерій оцінки) не визначає чи перебувала особа у стані сильного душевного хвилювання, оскільки це належить виключно до компетенції суду(юридичний критерій оцінки).

Покарання ОСОБА_5 призначене за сукупністю злочинів у межах санкцій ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 115 КК України, є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів, яке відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Посилання захисника у скарзі на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення підготовчого судового засідання не підтверджено матеріалами справи.

Зокрема, захисник ОСОБА_4 був повідомлений належним чином про час та місце проведення підготовчого розгляду кримінального провадження телефонограмою (т. 5 а.с. 120).

Зі змісту ухвали вбачається, суд апеляційної інстанції ґрунтовно перевірив твердження апеляційної скарги захисника та навів доводи про відсутність підстав для зміни кваліфікації дій засудженого.

ухвала апеляційного суду, висновки якої належним чином мотивовано, відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи касаційних скарг і матеріали кримінального провадження не містять інших вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 433- 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_4, залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 березня 2015 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.