Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Широян Т.А.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

при секретарі Асановій Є.С.,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 квітня 2015 року.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2015 року

Чернегу Юрія Олександровича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, який мешкає у цьому АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції цього Закону від 05 липня 2012 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 квітня 2015 року цей вирок змінено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 3 роки та покладено обов'язки згідно з пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18 лютого 2014 року за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, без передбаченого законом дозволу придбав боєприпаси до вогнепальної нарізної зброї - 8990 шт. патронів калібру НОМЕР_1 мм різного призначення, які переніс до приміщення орендованого ним гаража, розташованого на вул. Поліській у м. Тернополі, де зберігав без відповідного дозволу до 30 червня 2014 року, тобто до моменту, коли його при перевезенні згаданих бойових припасів для їх подальшого зберігання у с. Богданівці Підволочиського району було затримано працівниками ДАІ на автодорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка на 163 км + 500 м. неподалік с. Ступки Тернопільського району.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості через безпідставне застосування апеляційним судом ст. 75 КК України, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Переглядаючи це касаційне провадження за апеляційною скаргою засудженого, суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду змінив, на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу, визнавши, що його виправлення можливе без відбування покарання у виді реального позбавлення волі.

Такий висновок суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, суперечить загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України.

Так, апеляційний суд фактично не врахував, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких. Натомість вдався до безпідставного аналізу визначення тяжкості саме цього злочину, виходячи з санкції цього закону.

Твердження апеляційного суду про те, що злочин ОСОБА_1 вчинив випадково, умислу на його вчинення не мав, а боєприпаси зберігав без конкретного мотиву й мети, суперечать матеріалам провадження й виходять за межі встановленої законом об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Це ж стосується і посилання цього суду на відсутність настання тяжких наслідків.

Непереконливою колегія суддів вважає і оцінку апеляційного суду суб'єктивного ставлення засудженого до вчиненого, який на обґрунтування застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України зазначив, що той "фактично визнав свою вину", спростувавши у цій частині висновки суду першої інстанції.

Під час апеляційного розгляду не було ретельно досліджено обставин, а звідси - у вироку не отримало належної оцінки суб'єктивне ставлення засудженого до інкримінованого йому злочину: в суді першої інстанції він вину визнав часткового, а в суді апеляційної інстанції - повністю.

Крім того, як убачається з ухвали апеляційного суду, обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд послався на ті ж обставини, що пом'якшували покарання, та дані про особу засудженого, які були враховані місцевим судом при призначенні покарання у виді реального позбавлення волі.

Разом із тим, з матеріалів провадження вбачається, що суд повною мірою не врахував і не дав належної оцінки кількості придбаних засудженим бойових припасів, обставин їх зберігання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам кримінального закону, а доводи касаційної скарги прокурора про необґрунтованість ухвали апеляційного суду та необхідність її скасування через безпідставне застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України є слушними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 434, 436 КПК України колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 квітня 2015 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.