Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів: Солодкова А.А., Широян Т.А.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого: ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальну справуза касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 05 січня 2015 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто із засудженого на користь ГФУ Житомирської ОДА витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 в Житомирській обласній лікарні у сумі 2 840 грн; на користь потерпілої ОСОБА_3 9 249 грн 49 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_4 32 068 грн 70 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн - моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_2 9 646 грн 86 коп. на відшкодування моральної шкоди. Крім того, із засудженого стягнуто 1 519 грн 40 коп. за проведення судових експертиз у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 01 год. 50 хв., під час керування автомобілем "Опель-Астра" рухаючись по вул. Черняхівського у напрямку майдану Соборного у м. Житомирі, навпроти буд. № 151, допустив порушення п.п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та виїхав на правий тротуар по ходу його руху, де здійснив наїзд на опору електроосвітлення, внаслідок чого відбулось загоряння автомобіля, пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли на місці події.

У касаційній скарзі заступник прокурора області, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню через невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, а також безпідставне виключення обставини, що обтяжує це покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу; засудженого, який просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги прокурора з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило одному потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а двом тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли на місці події, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та докладно наведених у вироку доказах. Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд з наведенням у вироку відповідних мотивів дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням у місцях позбавлення волі.

Водночас, встановлені об'єктивні обставини у справі свідчать про те, що призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у мінімальних межах санкції зазначеної статті - не відповідає загальним засадам призначення покарання, внаслідок м'якості.

Так, відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) при призначенні покарання суду слід враховувати ступінь тяжкості злочину, обставини цього злочину, його наслідки і дані про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва та інше. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Як вбачається із матеріалів даної справи, суд першої інстанції, приймаючи рішення про можливість застосування до ОСОБА_1 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України недостатньо врахував тяжкість вчиненого злочину, оскільки внаслідок ДТП настала смерть двох потерпілих, а також заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2

Крім того, при призначенні покарання проігноровано думку потерпілих, які наполягали на суворому покаранні, та залишено поза уваги особливості даного конкретного злочину і наслідки, які ним заподіяно.

Окрім цього, не взято до уваги, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 залишив місце пригоди, після чого був розшуканий працівниками правоохоронних органів.

Зміст мотивувальної частини ухвали свідчить, що апеляційним судом при розгляді даної справи доводи, наведені у апеляції прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, було залишено поза увагою, не проведено відповідний аналіз з викладенням мотивів безпідставності чи необґрунтованості цих доводів, а міститься лише формальне посилання на ці обставини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, у процесі якого суду необхідно дослідити усі обставини справи та дані про особу засудженого, думку потерпілих і прийняти законне й обґрунтоване рішення, звернувши при цьому увагу й на інші доводи касаційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.