5-6281км06 Про зловживання службовим становищем - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2. на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2006 року.

Вироком Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 12 січня 2006 року

ОСОБА_1,громадянку України, раніше не судимого,

засуджено: - за ч. 5 ст. 191 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з матеріально-товарними цінностями строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з матеріально-товарними цінностями строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з матеріально-товарними цінностями строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, за ч. 5 ст. 191 КК України (2341-14) призначене покарання пом'якшено із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з матеріально-товарними цінностями строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю і за сукупністю злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5 та ст. 366 ч. 2 КК України (2341-14) , на підставі ст. 70 КК України (2341-14) йому остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з матеріально-товарними цінностями строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що займаючи посаду IНФОРМАЦIЯ_1, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, в період з липня 2002 року по 20 листопада 2003 року, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів грошовими коштами в особливо великих розмірах - в сумі 10566 грн., що належали виконавчому комітету Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська та сумі 36115 грн. 67 коп., що належали ДП МОУ "Дніпрорембудсервіс" м.Дніпропетровська. При цьому з метою заволодіння зазначеним коштами він вніс завідомо неправдиві відомості в акти прийому виконаних робіт НОМЕР_1 на суму 56703 грн. 60 коп., НОМЕР_2 на суму 38786 грн. 40 коп., НОМЕР_3 на суму 62377 грн. 20 коп.,НОМЕР_4 у сумі 38097 грн. 60 коп., після чого надав ці документи у виконком Красногвардійської районної ради М Дніпропетровська, що потягло тяжкі наслідки у виді заподіяння державі матеріальної шкоди на суму 46681 грн. 67 коп.

У касаційних скаргах :

- засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити за недоведеністю вчинення ним злочину, посилаючись на відсутність доказів його винності у заволодінні грошовими коштами та службовому підлогу в сумі 46681 грн. 67 коп. Крім того засуджений вважає, що окремі суми, зокрема 2625 грн., пораховані двічі в сумі 10566 грн., а заволодіння грошима в сумі 36115 грн. 67 коп. ніякими доказами не підтверджено;

- захисник ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого статтями 191 та 366 КК України (2341-14) , посилаючись на те, що її було порушено по факту. Крім того вважає, що судом неправильно встановлені фактичні обставини, висновки експертиз про викрадені суми та самі суми необгрунтовані, спростовуються показаннями ряду свідків. Крім того захисник вважає кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 191 КК України (2341-14) неправильною, пославшись на те, що цим законом не охоплюється вчинення злочину на користь або в інтересах третіх осіб.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та захисника задоволенню не підлягають.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обгрунтовані показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, копіями договорів підряду, актами виконаних робіт, даними про рух грошових коштів, іншими документами та висновками проведених у справі судових експертиз, якими підтверджено завищення ОСОБА_1. об"ємів виконаних будівельно-монтажних робіт в районі 2-го Iзюмського провулку м. Дніпропетровська на 10566 грн., переплачених виконкомом Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська державному підприємству МОУ "Дніпрорембудсервіс", яке він очолював, а також незаконне перерахування за підписаними ним же платіжними дорученнями грошових коштів з банківського рахунку свого підприємства на банківський рахунок приватної фірми "Об"єкт" 46681 грн. 67 коп., куди ввійшли й грошові кошти, переплачені виконкомом.

Зазначені докази були ретельно досліджені у судовому засіданні та отримали об'єктивну оцінку у вироку суду. Правильність оцінки цих доказів судом першої інстанції підтверджено й ухвалою апеляційного суду. Таким чином, доводи касаційних скарг про те, що висновки суду не грунтуються на зібраних у справі доказах, а також про те, що судом неправильно встановлено розмір привласнених засудженим грошових коштів, тобто, що у справі неправильно встановлені фактичні обставини вчинених ним злочинів, суперечать дослідженим судом доказам.

Разом із тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України (1001-05) щодо однобічності або неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційних скаргах. Тому і на цій підставі зазначені доводи в касаційному порядку перегляду не підлягають.

Виходячи із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчинених засудженим ОСОБА_1. злочинів, його злочинні дії судом вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) . При цьому доводи касаційних скарг про те, що ст. 191 КК України (2341-14) не охоплюється вчинення винною особою передбаченого цим законом злочину на користь або в інтересах третіх осіб безпідставні, суперечать суті цього злочину.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства судами першої та апеляційної інстанцій істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, тому підстав для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_1 судових рішень за доводами касаційних скарг немає. Посилання захисника на те, що органами досудового слідства було порушено порядок порушення кримінальної справи, не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а тому не може бути підставою скасування постановлених у справі судових рішень

Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та обставин, що по"якшують покарння.