Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Бех М.О., Сахна Р.І.,

при секретарі Асановій Е.С.,

за участю прокурора Дронової І.С.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160490006107, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Миколаєва, жителя АДРЕСА_1

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Вироком ухвалено на підставі ст. 75 КК України покарання вважати умовним з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2015 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в апеляційній скарзі прокурора, а також не навів обгрунтування своїх висновків на спростування доводів прокурора і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Зокрема, вказує, що апеляційний суд не звернув увагу, що місцевим судом було допущено неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту, а саме вказано у вироку, що на підставі ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 обрано умовне покарання, що не передбачено зазначеною нормою закону.

За вироком суду ОСОБА_1засуджено за те, що він 06 грудня 2014 року приблизно о 03.00 годині, будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконногозаволодіння транспортним засобом, прибув до буд. 151 по пр. Добровольського у м. Одесі, де за допомогою заздалегідь заготовлених ключів від невстановленого автомобіля відчинив двері автомобіля ВАЗ-2103, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та після невдалої спроби завести його, попросив ОСОБА_2, автомобіль якого зупинив на проспекті Добровольського у м. Одесі, допомоги в буксируванні нібито власного автомобіля. Після цього, ОСОБА_1, використовуючи трос, приладнав вищеназваний автомобільВАЗ-2103 до автомобіля ОСОБА_2, та, узгодивши з останнім маршрут, сам розмістився за кермом викраденого автомобіля, внаслідок чого незаконно заволодів транспортним засобом, який належить ОСОБА_3, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 20000 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути зазначені короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали; при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

При розгляді в апеляційному порядку кримінального провадження щодо ОСОБА_1 апеляційним судом не дотримано вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор в апеляційній скарзі просив скасувативирок щодо ОСОБА_1 При цьому прокурор посилався на порушення судом першої інстанції п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України. Зокрема, прокурор оскаржував законність рішення суду про призначення ОСОБА_1 умовного покарання та на обгрунтування своєї думки наводив доводи, які є аналогічними тим, які наведені у касаційній скарзі.

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не виклав в ухвалі доводів прокурора щодо неправильного тлумачення закону, що суперечить його точному змісту, а також не навів докладних мотивів свого рішення, не зазначив підстави, через які визнав необґрунтованою апеляційну скаргу.

За такихобставин, ухвала суду апеляційної інстанції є необгрунтованою і не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

На підставі наведеного, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, на підставі ч. 1 ст. 436 КПК України, ухвала суду апеляційноїінстанції в даній справі підлягає скасуванню із призначеннямнового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати вищевикладене, розглянути кримінальне провадженнявідповідно до вимог кримінального процесуального закону та ухвалити обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.