Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів: Марчук Н. О., Широян Т. А.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_2,

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше неодноразово судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05 серпня 2014 року, близько 14.30 год., перебуваючи біля торгівельного кіоску навпроти будинку № 229 по пр. 50-років СРСР у м. Харкові, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном з проникненням до цього кіоску шляхом його підпалу, вилив у вікно та на віконну раму підпалену легкозаймисту суміш, яка потрапила й на тіло продавця цього кіоску ОСОБА_3

Побачивши, що його дії стали очевидними для людей, які перебували поблизу, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник.

Внаслідок підпалу, потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а також знівечення обличчя.

У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення та пом'якшити ОСОБА_2 призначене покарання, посилаючись на те, що судами при його призначенні належним чином не враховано дані про особу засудженого.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скарзі доводи та дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів, наведених у ній, немає з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, захисник у касаційній скарзі не оскаржує.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину (відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжким, дані про особу засудженого (раніше неодноразово судимий, негативно характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку в лікаря - нарколога), відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, наслідки скоєння злочину (знівечення обличчя потерпілої та отримання нею 2-ої групи інвалідності), думку потерпілої.

Зазначені обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, а також про визначення йому міри покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК, наближених до максимальних.

Обставини про те, що засуджений ОСОБА_2 повністю відбув покарання за попередні, вчинені ним злочини, має постійне місце проживання і є громадянином України, на які посилається в касаційній скарзі захисник, не є такими, які пом'якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК. Крім того, наявність цих обставин істотно не знижує ступеню тяжкості вчиненого ним злочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає положенням статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, тому не вбачає підстав для його пом'якшення.

Доводи захисника в частині суворості призначеного ОСОБА_2 покарання були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, які апеляційний суд належно перевірив та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви, з яких виходив при постановленні свого рішення.

Вирок суду першої інстанції й ухвала апеляційного суду повною мірою відповідають положенням ст. 370 КПК, є законними, обґрунтованими та мотивованими.

Таким чином, із наведених у скарзі мотивів та наданих до неї копій судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_2.

ухвала оскарженню не підлягає.