Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів: Марчук Н. О., Міщенка С. М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_2,

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Водяне К-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 серпня 2013 року приблизно о 22.00 год., керуючи автомобілем марки "Mitsubishi-Pajero", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Енергодарське шосе у м. Енергодарі Запорізької області в напрямку с. Дніпровка, порушуючи вимоги пунктів 2.9 а), 10.1, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння перевищуючи допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги в районі АЗС "Укрнафта" не переконався в безпечності свого маневру, змінив напрямок свого руху ліворуч, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3

У результаті зіткнення водій ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а його пасажири: ОСОБА_4 і малолітній ОСОБА_5 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2015 року цей вирок в частині відшкодування процесуальних витрат на користь ОСОБА_4 змінено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5000 грн. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на правову допомогу. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення змінити у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок суворості та пом'якшити призначене покарання, застосувавши положення ст. 69 КК і на підставі ст. 75 КК звільнити засудженого від його відбування.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що судами не дотримано вимог статей 50, 65 КК, при призначенні покарання належним чином не враховано дані про особу засудженого та всі обставини, що пом'якшують покарання. Також він вказує, що місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_2 належним чином не обґрунтовано незастосування до нього положень статей 69, 75 КК, а судом апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК не наведено достатніх мотивів відмови у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, немає з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікацію дій засудженого захисник у касаційній скарзі не оскаржує.

Доводи захисника про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого через суворість є безпідставними.

Положеннями ст. 65 КК встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно копій наданих захисником до касаційної скарги судових рішень, призначаючи ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції, дотримуючись зазначених вимог цього Кодексу, врахував ступінь тяжкості скоєного засудженим злочину (згідно зі ст. 12 КК є тяжким), дані про його особу (раніше не судимий, позитивно характеризується, визнав вину), обставину, що пом'якшує покарання (часткове відшкодування збитків, завданих потерпілим), наявність обставини, що обтяжує покарання (вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння), а також обставини скоєння злочину та дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим призначив йому покарання у виді позбавлення волі, визначивши розмір основного покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, наближених до мінімальних - 4 роки та застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На думку колегії суддів, рішення місцевого суду про залишення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_8 не суперечать положенням ст. 128 КПК, про що у своїй касаційній скарзі зазначає захисник, оскільки ці учасники кримінального провадження відмовилися від своїх позовів під час судового розгляду.

Доводи касаційної скарги захисника є аналогічними за змістом доводам, викладеним стороною захисту в апеляційному суді. Ці доводи належним чином перевірив суд апеляційної інстанції і обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційних скарг, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви свого рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів, і не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК.

Тому з огляду на наведені у скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_2.

ухвала оскарженню не підлягає.