Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Єлфімова О.В. та Мороза М.А.,

за участю секретаря Медицької У.І.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014140250000417 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянки України, уродженки та мешканки

АДРЕСА_1, такої, що судимості не мала,

за участю:

прокурора Парусова А.М.,

у касаційній скарзі засуджена ставить вимогу про скасування постановлених у кримінальному провадженні судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги засуджена обґрунтовує тим, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є необґрунтованими в частині доведеності її винуватості, оскільки ґрунтуються на недостатніх для визначення її вини доказах та на припущеннях, із спотворенням змісту показань свідків.

Зокрема, нею зазначається про відсутність у неї умислу на вчинення кримінального правопорушення та його вчинення з причин неналежного виконання службових обов'язків головного бухгалтера та внаслідок неналежної перевірки казначейської служби, що, на її переконання, передбачає службову недбалість. На вказане, як стверджує засуджена, не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року ОСОБА_1 визнана винуватою та засуджена за частиною 2 статті 191 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням їй іспитового строку 2 роки та покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2-4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнана винуватою та засуджена за те, що вона, виконуючи обов'язки сільського голови Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської області у відповідності до розпорядження № 13/04-02 від 12 грудня 2013 року, будучи службовою особою наділеною адміністративно-розпорядчими і фінансово-господарськими функціями керуючись в своїй діяльності функціональними обов'язками сільського голови Гонятичівської сільської ради, затверджених рішенням виконавчого комітету № 4 від 30 листопада 2010 року та посадовою інструкцією сільського голови, затвердженою розпорядженням сільського голови № 9 від 1 квітня 2011 року, будучи уповноваженою розпоряджатися бюджетними та позабюджетними цільовими коштами, а також видавати одноособово розпорядження, згідно пунктів 2.11, 2.17 Посадової інструкції та пунктів 12, 16 функціональних обов'язків сільського голови, 23 грудня 2013 року, діючи з корисливих мотивів привласнення та розтрати бюджетних коштів, всупереч вимогам пункту 2.1 рішення Гонятичівської сільської ради від 10 січня 2013 року № 270 "Про встановлення умов оплати праці сільського голови", у відповідності до якого премія не повинна перевищувати середньомісячної заробітної плати працівника, умисно, незаконно видала розпорядження № 21/04-01 "Про преміювання працівників сільської ради" за грудень 2013 року, яким преміювала себе, як секретаря виконавчого комітету Гонятичівської сільської ради, в розмірі 9711 грн, головного бухгалтера Гонятичівської сільської ради ОСОБА_2 в розмірі 10 037 грн та спеціаліста 2 категорії ОСОБА_3 в розмірі 10037 грн - а всього на загальну суму 29785 грн.

Також, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення і розтрату бюджетних коштів, діючи з корисливих мотивів та з метою виконання розпорядження № 21/04-01 "Про преміювання працівників сільської ради" за грудень 2013 року, підписала платіжне доручення № 552 від 24 грудня 2013 року, на підставі якого Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Львівської області провело перерахунок бюджетних коштів Гонятичівської сільської ради на виплату преміювальних коштів на розрахункові рахунки платіжних карток ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкритих в Миколаївській філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк".

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними та протиправними діями шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинила привласнення бюджетних коштів в сумі 9711 грн та розтрату бюджетних коштів в сумі 20074 грн, чим спричинила збитки державі на загальну суму 29 785 грн, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 191 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2015 року вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишено без зміни.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, вважаючи за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з причин порушення вимог статті 419 КПК України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з касаційної скарги, засудженою не оспорюється та, відповідно, не заперечується виконання нею обов'язків голови сільської ради в інкримінований період часу, необхідність дотримання вимог чинного законодавства при виконанні обов'язків, підписання розпоряджень та отримання премійованих коштів, що і узгоджується з доказами у матеріалах кримінального провадження.

Водночас, засуджена вбачає в її діях ознаки недбалості виконання покладених на неї службових обов'язків та того, що правомірність нарахувань премій мало б контролюватися головним бухгалтером та службою казначейства.

Однак, такі твердження засудженої колегія суддів визнає неспроможними.

Зокрема, достеменно встановлено, що засуджена відповідно до розпорядження голови сільської ради с. Гонятичі № 13/04-02 від 12 грудня 2013 року уповноважена на виконання обов'язків голови названої сільської ради з 16 по 30 грудня 2013 року, включно, та в період цього часу, а саме 23 грудня 2013 року, видала за своїм підписом три розпорядження за № 19/04-01, яким преміювала за грудень 2013 року себе, як секретаря виконкому, головного бухгалтера ОСОБА_2 та спеціаліста 2 категорії ОСОБА_3 в сумі 1123 грн, за № 20/04-01, яким до дня місцевого самоврядування надала премію собі, як секретарю виконкому, в сумі 3795 грн, головному бухгалтеру ОСОБА_2 в сумі 2670 грн та спеціалісту 2 категорії ОСОБА_3 в сумі 2615 грн, та за № 21/04-01, яким у зв'язку з економією коштів преміювала себе, як секретаря виконкому, в сумі 9711 грн, головного бухгалтера ОСОБА_2 в сумі 10037 грн та спеціаліста 2 категорії ОСОБА_3 в сумі 10037 грн.

Тобто, вказаними розпорядженнями ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в грудні 2013 року премійовані тричі з різних підстав та з визначенням різних сум.

Вказане використання коштів відповідно до перевірки виконання бюджету Гонятичівською сільською радою у 2013 році та правильності нарахування і виплати заробітної плати визнано таким, що проведене не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки преміювання працівників сільської ради проводиться за підсумками роботи за місяць, а її виплата здійснюється разом з виплатою заробітної плати. У зв'язку з чим, встановлено зайве нарахування та виплату премій трьом працівникам сільської ради.

Крім того, саме голову сільської ради, якого засуджена заміщувала, у відповідності до розподілу функціональних обов'язків та виконуваних функцій наділено правом розпоряджатися коштами та забезпечувати їх використання за призначенням, про що видає розпорядження одноособово та несе за них відповідальність.

Тобто, такі дії, як умисні, з визначеною персональною відповідальністю набули ознак кримінально-караних та здобули відповідну правову кваліфікацію, в правильності якої сумнівів колегія не має.

При цьому, колегія суддів вважає твердження засудженої щодо відсутності умислу на вчинення привласнення та розтрати бюджетних коштів такими, що не заслуговують на увагу. Зокрема, під час розгляду кримінального провадження встановлено, що вона працює на посаді секретаря виконкому сільської ради з 1998 року та неодноразово заміщувала посаду голови сільської ради, про що і повідомлено під час судового розгляду та покладено в основу висновків судів.

Сам же апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК України.

Таким чином, колегією суддів не встановлено об'єктивних підстав незаконності або необґрунтованості судових рішень, а відтак - для задоволення касаційної скарги засудженої.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 9 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2015 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишити без зміни, а її касаційну скаргу - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.