5-2795км15 Про порушення ПДР та скоєння наїзду на пішохода, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості - 10.12.2015 Прийняття

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013100150002382 відносно ОСОБА_4 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 та за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кишинева,Республіка Молдова, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 10799 грн. 74 коп. матеріальної та 80000 грн. - моральної шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року зазначений вирок суду залишений без зміни.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 29 грудня 2013 року близько 00 год. 10 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки "MITSUBISHI LANCER", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі "Київ-Овруч" у напрямку м. Овруч в с. Демидів Вишгородського району, в порушення вимог п.п. 1.1, 1.3, 2.3 "б", 10.1, 12.3, 12.4, 34.1.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність та злочинну недбалість до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну, не вжив заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, створивши небезпеку для руху іншим учасникам дорожнього руху, поставивши під загрозу їхнє життя та здоров'я, не обрав безпечну швидкість руху свого автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не зупинився, коли пішохід ОСОБА_1 перетинав проїжджу частину, і вчинив наїзд на останнього.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, в обґрунтування зазначає, що судами належним чином не враховано його повне визнання вини, щире каяття, дані про його особу, обставини, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, зокрема те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння і допустив порушення вимог п.4.14 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Також посилається на те, що судами не враховано положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) . Зазначає, що потерпілий не навів відповідних доказів на підтвердження суми моральної шкоди.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що засуджений фактично вину не визнав, не сприяв розкриттю злочину, заперечував факти причетності до злочину, не усунув заподіяну шкоду, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди з місця події втік. Посилається, також, на невірне визначення судами розміру моральної та матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали касаційну скаргу засудженого і просили залишити без задоволення касаційну скаргу потерпілого, потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які просили задовольнити касаційну скаргу потерпілого, думку прокурора, який частково підтримав як касаційну скаргу потерпілого, так і касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги засудженого та касаційної скарги потерпілого, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 та касаційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції з таких підстав.

Доведеність вини засудженого ОСОБА_4 та кваліфікація його дій в касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при перегляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не виконав.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначив йому основне покарання та додаткове покарання з подальшим звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням.

На вирок місцевого суду обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_1 були подані апеляційні скарги

Так, в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просив вирок суду змінити, призначити більш м'яке покарання - у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того просив скасувати вирок суду в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому в обґрунтування наводив доводи, у тому числі аналогічні доводам його касаційної скарги щодо призначеного покарання та зазначав, що судами не були враховані всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що потерпілий перебував у стані сп'яніння та допустив порушення вимог Правил дорожнього руху України. Також вказував на своє визнання вини, щире каяття. Посилався, що суд порушив вимоги законодавства щодо залучення страхової компанії в якості співвідповідача для вирішення цивільного позову, і, що потерпілий не навів відповідних доказів на підтвердження суми моральної шкоди

У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 не погоджувався з вироком суду першої інстанції з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та неправильного визначення суми матеріальної та моральної шкоди. Просив вирок суду скасувати і постановити новий. В обґрунтування наводив доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги, які стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам, а саме, що обвинувачений з місця пригоди втік, та доводи, які стосуються особи обвинуваченого, зокрема, зазначав, що обвинувачений вину фактично не визнав, не розкаявся, заподіяну шкоду не відшкодував.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за вказаними апеляційними скаргами, визнав наведені у апеляційній скарзі потерпілого та у апеляційній скарзі обвинуваченого доводи необґрунтованими, та погодився з висновком місцевого суду щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому покарання та розміром стягнутої моральної та матеріальної шкоди.

Разом з цим, апеляційний суд, визнаючи безпідставними доводи апеляційної скарги як потерпілого, так і обвинуваченого, які стосуються призначеного покарання, докладних мотивів прийнятого рішення по кожному доводу, наведеному у апеляційній скарзі як потерпілого, так і обвинуваченого, які є аналогічні доводам касаційних скарг, не навів, а лише узагальнено навів формальні мотиви на їх спростування. При цьому апеляційний суд допустився суперечностей, а саме, одні й ті ж самі мотиви навів як на спростування всіх доводів апеляційної скарги потерпілого, так і на спростування всіх доводів апеляційної скарги обвинуваченого.

Поряд з зазначеним, належним чином не перевірені і доводи апеляційних скарг як потерпілого, так і обвинуваченого щодо вирішення цивільного позову.

При цьому взагалі поза увагою суду апеляційної інстанції залишились положення Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV"Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Крім наведеного, за змістом вимог п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК у резолютивній частині ухвали апеляційного суду зазначається висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався та, викладаючи резолютивну частину ухвали, не зазначив свого висновку щодо результатів розгляду апеляційних скарг як обвинуваченого ОСОБА_4, так потерпілого ОСОБА_1

За наведених обставин, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, висновки суду апеляційної інстанції щодо законності вироку суду першої інстанції та щодо безпідставності поданих засудженим та потерпілим апеляційних скарг є передчасними.

Наведені порушення, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення у суді апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга потерпілого ОСОБА_1 та касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно розглянути матеріали кримінального провадження, перевірити обґрунтованість доводів апеляційних скарг як потерпілого ОСОБА_1, так і обвинуваченого ОСОБА_4, доводи їх касаційних скарг і постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінального процесуального закону.