Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

секретаря Медицької У.І.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, за касаційною скаргою засудженого на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, 14 серпня 2013 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 203-2 КК України до штрафу в розмірі 17 000 грн.; 23 липня 2014 року тим же судом за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі,

вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання: за епізодом від 07.08.2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом приєднання не відбутої частини покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2013 року призначено ОСОБА_1 покарання 1 рік позбавлення волі зі штрафом в розмірі 17000 гривень.

За епізодами від 02.09.2013 року та 15.09.2013 року за ст. 185 ч.2 КК України призначено 1 рік 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання 1 рік 6 місяців позбавлення волі та штрафом у розмірі 17000 гривень.

За епізодами від 18.12.2013 року - 11.06.2014 року за ст. 185 ч. 2 КК України призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за епізодами від 16.02.2014 року та 16.06.2014року за ст. 190 ч. 2 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2014 року остаточно призначено 3 років позбавлення волі та штрафом в розмірі 17000 гривень, який на підставі ч. 3 ст. 72 КК України належить виконувати самостійно.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року вирок районного суду в частині призначеного покарання змінено.

Призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2014 року остаточно призначено 3 роки позбавлення волі та штрафом 17 000 грн., який на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконується самостійно.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, ставить питання про скасування вироку та ухвали суду у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зокрема, призначаючи покарання суд не в повній мірі врахував дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання. Не взято до уваги думку потерпілого ОСОБА_2, котрий просив призначити йому більш м'яке покарання. Крім того, в порушення вимог КПК України (4651-17) в матеріалах справи відсутній журнал судових засідань та технічний носій інформації на якому зафіксовано хід судового розгляду. Апеляційний суд на наведені порушення уваги не звернув та помилку суду першої інстанції не виправив.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за період із 07 серпня 2013 року по 16 червня 2014 року шляхом розбиття скла із проникненням до автомобіля та шляхом вільного доступу до майна, вчинив повторно 11 епізодів крадіжки чужого майна. У той же період, повторно, зловживаючи довірою потерпілих вчинив 2 епізоди шахрайства. Своїми діями ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди потерпілим особам на загальну суму 18 901 грн.75 коп.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечив доводи скарги засудженого та вважав, що скарга задоволенню, а вирок та ухвала суду скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних відповідно до вимог КПК України (4651-17) та у касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Доводи скарги засудженого про суворість призначеного покарання є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання винному суд виходив із названих вимог закону, врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, наслідки його вчинення, дані про особу засудженого.

Враховано обставини які пом'якшують покарання, зокрема, ОСОБА_1 визнав вину, розкаявся у вчиненому, сприяв у розкритті злочину, має незадовільний стан здоров'я.

Разом із тим, за даними про особу обвинуваченого, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не встав, не працював, вчинив ряд нових злочинів проти власності.

Судимості ОСОБА_1 у встановленому законом прядку не зняті і не погашені. Засудженим не сплачено штраф за вироком від 14 серпня 2013 року. Тому вчинення ним низки повторних, корисливих злочинів свідчить про те, що попереднє призначене йому покарання не досягло своєї мети, як це передбачено ст. 50 КК України.

Як убачається з ухвали апеляційного суду якою змінено вирок, засудженому за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України призначено покарання в мінімальному розмірі санкції, при цьому, суд наряду із тяжкістю злочину, негативними даними про особу ОСОБА_1 у повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, позицію потерпілого на що є посилання у касаційній скарзі.

Законних підстав для зміни вироку та ухвали суду в зв'язку із невідповідністю призначеного покарання внаслідок його суворості, як це вимагає ст. 414 КПК України колегія суддів не вбачає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що всі процесуальні дії в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 фіксувалися технічними засобами про що свідчить журнал судових засідань та технічний носій на якому є запис судових розглядів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи скарги засудженого безпідставними, а касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на інші порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 433- 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.