Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І.,

суддів: Єлфімова О. В., Пузиревського Є. Б.,

при секретарі

судового засідання Шибінській В. В.,

за участю прокурора Деруна А. І.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014160160000018 від 25 червня 2014 року

за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівки м. Іллічівська Одеської області, жителя АДРЕСА_1), такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК,

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На думку прокурора, апеляційний суд усупереч вимогам статей 370, 417, 420 КПК (4651-17) , дійшовши висновку, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 197-1 КК є необґрунтованим, і скасувавши вказане рішення, незаконно ухвалою звільнив останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки й закрив кримінальне провадження на нереабілітуючих підставах, чим погіршив становище ОСОБА_3

За вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2014 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК і виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв'язку з недоведеністю наявності в діянні ОСОБА_3 вказаного складу кримінального правопорушення.

Орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_3 у тому, що він у лютому 2014 року з метою будівництва споруди у вигляді пандусу (бетонної конструкціїдля виходу човна в море) в зоні санітарної охорони моря самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,0046 га, яка є комунальною власністю територіальної громади Іллічівської міської ради Одеської області та є частиною захисної смуги Чорного моря в межах м. Іллічівська Одеської області. Після цього ОСОБА_3 самовільно з корисливих мотивів умисно збудував споруду, яка використовувалася ним для виходу човна в море зі свого літнього будиночка (АДРЕСА_2), чим завдавзаконному власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Іллічівська Одеської області в особі Іллічівської міської ради - матеріальної шкоди в розмірі 2424,66 грн.

Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок міського суду щодо ОСОБА_3 та ухвалити новий вирок, яким визнати останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнити його від покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Апеляційний суд ухвалою від 03 березня 2015 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково. Вирок міського суду щодо ОСОБА_3 скасував, на підставі ст. 48 КК звільнив останнього від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 цього Кодексу, у зв'язку зі зміною обстановки. Провадження у кримінальному провадженні закрив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, яка заперечила проти задоволення касаційної скарги, міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження йобговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтоване є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 420 КПК у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції апеляційний суд ухвалює свій, який повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Однак останній не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, апеляційний суд у результаті розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора, давши свою оцінку доказам, якими орган досудового слідства обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_3

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у тому, що він самовільно збудував споруду на самовільно зайнятій земельній ділянці пляжної зони прибережної захисної смуги, і, врахувавши заяву ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК, ухвалою звільнив його на вказаній підставі, а провадження у кримінальному провадженні закрив.

Наведене свідчить про порушення апеляційним судом положень кримінального процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними, оскільки цей суд усупереч вимогам ст. 420 КПК, звільнивши ОСОБА_3

від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК, яка є нереабілітуючою підставою, погіршив становище ОСОБА_3, і постановив при цьому ухвалу.

Таким чином, під час апеляційного розгляду кримінального провадження було допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які в силу статей 412, 438 КПК слід визнати істотними й такими, що перешкодили повному та усебічному розгляду справи.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, вона підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід повно та всебічно перевірити доводи, наведені в апеляційній та касаційній скаргах прокурора, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, і в залежності від встановленого постановити законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 376, 434, 436- 438 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала касаційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.