Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів Животова Г. О., Єлфімова О. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року,

Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1:

- на користь ОСОБА_2 485 384 грн моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_3 485 384 грн моральної шкоди;

- на користь держави 1106 грн 82 коп. витрат на залучення експерта.

Постановлено стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Нова":

- на користь ОСОБА_2 14 616 грн моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_3 14 616 грн моральної шкоди;

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 15 жовтня 2014 року, приблизно о 00 год. 15 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 на проїзній частині вул. Каткова поблизу від перехрестя з вул. ОСОБА_4 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, порушивши п.п. 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після чого, усвідомлюючи те, що він залишає без допомоги осіб, які в темний час доби знаходяться на неосвітленій проїзній частині дороги, при цьому перебувають у небезпечному для життя стані та позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, залишив місце події. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи доведеність вини та кваліфікацію його дій, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень, пом'якшення призначеного покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням положень ст. 69 цього ж Кодексу.

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги не має.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, призначаючи покарання ОСОБА_1, місцевий суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких є тяжким, а інший злочином невеликої тяжкості, дані про особу винного, який не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебував під наглядом лікаря психіатра з приводу стійкої соціально-побутової компенсації і у 2012 році був знятий з обліку, протягом 2014 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, працює, має постійне місце проживання, його стан здоров'я та позитивні характеристики, обставини, що пом'якшують покарання - його щире каяття, наявність на утриманні малолітніх дітей та хворої матері, часткове відшкодування шкоди потерпілим, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах, установлених санкціями частин статей, за якими його визнано винуватим.

Призначене ОСОБА_1 покарання, у тому числі і за сукупністю злочинів, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув дане кримінальне провадження та виніс мотивовану ухвалу, якою з наведенням ґрунтовних мотивів визнав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим і вірно залишив його без зміни. Зокрема, суд апеляційної інстанції належним чином вмотивував свій висновок щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України і з таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину не встановлено і таких у касаційній скарзі не наведено.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року відмовити.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.