Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Зубара В.В., Романець Л.А.,

розглянула 04 грудня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 вересня 2015 року щодо нього,

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02 жовтня 2014 року о 20 год 10 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки "Hyundai Sonata 2.0 I", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Київ-Ковель в напрямку с. Немішаєво Бородянського р-ну, Київської обл., в районі 37 км+100 м, порушив вимоги п.п. 1.5, "б" 2.3, "а" 2.9, 13.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , зіткнувся з маршрутним автобусом марки "Mercedes-Benz 312D", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався попереду нього у попутному напрямку.

В результаті зазначених дій, водій маршрутного автобуса марки "Mercedes-Benz 312D" ОСОБА_2 та пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 вересня 2015 року вирок суду в частині вирішення цивільних позовів скасовано, а кримінальне провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений не погоджується із судовими рішеннями постановленими відносно нього з підстав неповноти досудового розслідування та судового розгляду, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі засудженого. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що судами у достатній мірі не враховано даних, що характеризують особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні матір похилого віку та страждає на психічні захворювання. Крім того, залишено поза увагою суду і визнання засудженим своєї вини, щире каяття, відшкодування завданої шкоди, а тому не погоджується з висновками судів про відсутність пом'якшуючих обставин та неможливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Доводи касаційної скарги щодо неповноти досудового розслідування та судового розгляду, на яке є посилання у касаційній скарзі засудженого, не можуть бути предметом касаційного провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання судом враховано тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо та має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Разом з тим, судом враховано, що вчинений засудженим злочин у стані алкогольного сп'яніння, що у відповідності до ст. 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання.

Крім того, судом взято до уваги і думки потерпілих, серед яких ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, враховуючи те, що засуджений у вчиненому не розкаявся просили призначити йому суворе покарання.

З урахуванням викладеного, суд призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкції, установленої ч. 1 ст. 286 КК України.

Підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробування судом не встановлено.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за апеляційними скаргами прокурора та захисників засудженого ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з підстав обґрунтованості призначеного засудженому покарання погодився з висновками суду першої інстанції та постановив ухвалу, із наведенням підстав з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів.

ухвала суду апеляційної інстанції є законною та вмотивованою і відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Так, як убачається з копії вироку суду, під час судового засідання в суді першої інстанції ОСОБА_1 пред'явлені до нього цивільні позови визнав частково та щирого каяття не виявив, а тому доводи касаційної скарги засудженого про безпідставне не визнання судами обставин, що пом'якшують покарання є надуманими.

Враховуючи вищевикладене, підстав вважати призначене засудженому покарання за своїм видом чи розміром явно несправедливим внаслідок суворості колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачає підстав для її задоволення, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 вересня 2015 року щодо нього.