Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Літвінова Є.В. та Франтовської Т.І.,

за участю секретаря Краснощок О.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2015 року,

за участю:

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

прокурора Матюшевої О.В.,

вироком Богуславського районного суду Київської області від 26 грудня 2014 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, відповідно до статті 89 КК України є таким, що судимості не мав, засуджений за частиною 2 статті 121 КК України із застосуванням статті 69 цього Кодексу на 5 років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 26 жовтня 2014 року о 5 годині 00 хвилин, перебуваючи в гостях в будинку ОСОБА_4, що розташований по АДРЕСА_2, під час сварки, якій передували неприязні відносини, під час спільного вживання алкогольних напоїв, умисно завдав ОСОБА_3 удари руками і ногами в різні частини тулуба та по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у медичному закладі.

Розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції 25 лютого 2015 року ухвалив новий вирок, яким вирок Богуславського районного суду Київської області від 26 грудня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_1 у частині призначеного йому покарання та звільнення від його відбування з випробуванням скасовано. ОСОБА_1 за частиною 2 статті 121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вироку суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги захисник обґрунтовує неврахуванням судом апеляційної інстанції пом'якшуючих покарання обставин - відшкодування завданої шкоди, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також думку потерпілого на підтвердження можливості призначення покарання нижче від найнижчої межі, як і вказано судом першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника засудженого та потерпілого, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з касаційної скарги, захисником не оскаржуються подія кримінального правопорушення, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 2 статті 121 КК України дій ОСОБА_1, докази про що перевірялися з дотриманням вимог статті 349 КПК України

Що стосується доводів захисника про безпідставність не призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 2 статті 121 КК України, є неспроможними.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі статтею 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Тобто, суд, при встановленні і визнанні декількох пом'якшуючих особі покарання обставин, повинен співставити їх кількісну та якісну характеристики, як таких, що досить істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного провадження, та перебувають в такому співвідношенні одна з одною, щоб можна було впевнено стверджувати про доцільність призначення винному мінімального покарання в межах санкції відповідної статті або його призначення нижче від найнижчої межі.

Так, призначаючи засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої частиною 2 статті 121 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про його особу, котрий має постійне місце проживання та реєстрації, де характеризується негативно, не працює, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, виконував всі покладені на нього досудовим розслідуванням та судом обов'язки, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, правдиві та послідовні покази, добровільне відшкодування завданих збитків, думку потерпілого щодо призначення не суворого покарання, обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, а також його ставлення до вчиненого.

А також, суд першої інстанції дійшов до переконання про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання за умови виконання покладених на нього обов'язків.

Скасовуючи вирок, суд апеляційної інстанції, додатково зваживши на всі обставини, які впливають на призначення покарання, не погодився з висновками суду першої інстанції щодо його призначення нижче від найнижчої межі зі звільненням від його відбування з випробуванням.

Наведена сукупність встановлених і оцінених судом першої інстанції пом'якшуючих покарання обставин, колегією суддів визнається неналежною та недостатньою для можливості призначення покарання нижче від найнижчої межі, оскільки співставлення їх якісної та кількісної характеристик з урахуванням даних про особу засудженого вказує, що вони досить істотно не зменшують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а відповідно і посягання на його об'єкт, який у конкретному кримінальному провадженні є людське життя.

Оскільки судом апеляційної інстанції достатньо зважено на обставини кримінального провадження, пом'якшуючі покарання обставини та незадовільні дані про особу засудженого, що істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а також його вчинення в стані алкогольного сп'яніння, то колегія суддів не має підстав стверджувати про незаконність та необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, а відтак - і вироку.

Таким чином, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статті 65 КК України та є належно вмотивованим, а його розмір, вид та форма відбування є виваженими, необхідними та достатніми для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Вважати його призначеним з порушенням правил закону України про кримінальну відповідальність, та таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого внаслідок суворості, у колегії суддів підстав не має.

А вирок апеляційного суду відповідає вимогам статті 420 КПК України та його висновки в частині призначеного ОСОБА_1 покарання належним чином вмотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними також підстав не має.

Відтак, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.