Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.,

суддів за участю прокурора

Скотаря А.М., Заголдного В.В., Саленка I.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 23 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Закарпатської області на постановлене судове рішення щодо ОСОБА_1.,

в с т а н о в и л а:

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2005 року

ОСОБА_1,постановою від 19.06.2003 р.

звільнений від кримінальної

відповідальності за ст.ст.185 ч.2,

185 ч.3 КК України (2341-14) на підставі

ст.7 КПК України (1001-05) ,

засуджений за ч.1 ст.189 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на підставі п."а" ст.1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року звільнений від кримінальної відповідальності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 1.400 грн. матеріальних збитків.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 в період з 26 грудня 2004 року по 16 січня 2005 року, будучи неповнолітнім, з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров"я, вимагав від неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2. повернення надуманого боргу за уявну охорону останнього.

Так, 26 грудня 2004 року об 20 год. біля інтернет-клубу IНФОРМАЦIЯ_2, розташованого в магазині IНФОРМАЦIЯ_3, який знаходиться у АДРЕСА_1, ОСОБА_1 з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров"я, з метою повернення уявного боргу відкрито заволодів мобільним телефоном ОСОБА_2., спричинивши батькові потерпілого матеріальну шкоду на суму 195 грн.

А також, 13 січня 2005 року об 14 год. ОСОБА_1 біля дискоклубу IНФОРМАЦIЯ_1_1, що на АДРЕСА_1, під надуманим приводом з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров"я, вимагав від ОСОБА_2. 100 грн. і сприймаючи погрози як реальні, 16 січня 2005 рокуОСОБА_2. віддав біля інтернет-клубу IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_1 мобільний телефон вартістю 1.340 грн. із сім-картою вартістю 60 грн., який належить його матері, з умовою, що після передачі ОСОБА_2 йому 100 грн., він повернить зазначений мобільний телефон.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що судом безпідставно виключено з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, у зв"язку з чим висновки суду про вчинення зазначених злочинів ОСОБА_1 одноособово помилкові і його дій слід кваліфікувати за ч.2 ст.189 КК України (2341-14) . Також органами досудового слідства ОСОБА_1 інкримінувалось вчинення злочинів, передбачених ст.ст.186 ч.2 та 15 ч.2-186 ч.2 КК України (2341-14) , однак судом у вироку не дана належна юридична оцінка таким його діям та не прийнято відповідного рішення. Необгрунтована перекваліфікація дій ОСОБА_1 потягла за собою неправильне застосування Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року щодо нього. Крім того, справу в суді було розглянуто без участі захисника, чим порушені права неповнолітнього на захист. За змістом скарги у зв"язку із неправильним застосуванням кримінального закону і порушенням вимог кримінально-процесуального закону, прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 і направити кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вимаганні передачі йому чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показаннями самого ОСОБА_1, який вину визнав і розповів про обставини вчиненого ним злочину; показаннями потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5. про те, що ОСОБА_1 особисто неодноразово заволодівав майном ОСОБА_2. через погрози побиття; оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Доводи у касаційному поданні про порушення в судовому засіданні права неповнолітнього ОСОБА_1 на захист є безпідставними, оскільки, як вбачається із протоколу судового засідання, в ході судового слідства у справі приймав участь захисник ОСОБА_6.

Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.189 КК України (2341-14) кваліфіковані вірно, а рішення про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п."а" ст.1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31 травня 2005 року належним чином мотивовано.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постановленого щодо ОСОБА_1 вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.