Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів: [1]

Крижановського В.Я., Слинька С.С., Наставного В.В.,

при секретарі

судового засідання Зінорук В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 3 грудня 2015 року

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 у кримінальному провадженні щодо засудженого

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, неодноразово судимого, останній раз

вироком Малинського районного суду Житомирської

області від 20 червня 2014 року, на підставі

затвердженої угоди, за ч. 2 ст. 185 КК України до

покарання у виді обмеження волі на строк два роки,

на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від

відбування покарання з випробуванням, з іспитовим

строком тривалістю один рік,

за участю прокурора Матюшка О.А.,

У касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_5 викладено вимогу про скасування судових рішень, постановлених щодо засудженого ОСОБА_6, мотивуючи невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину, що є тяжким, та його особі внаслідок м'якості, з урахуванням призначеного покарання в мінімальних межах ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_6, який неодноразово судимий та вчинив новий злочин під час іспитового строку, та будь-яких дій на відшкодування завданих збитків не вчинив.

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 11 червня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20 червня 2014 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки три місяці.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2015 року апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_5 та захисника залишено без задоволення, а вирок суду від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 3 березня 2015 року, приблизно о 10-ій год., прибувши до будинку АДРЕСА_1, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, шляхом віджиму вхідних дверей проник до будинку потерпілої ОСОБА_5, звідки таємно викрав грошові кошти, ювелірні вироби, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 38 049 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу потерпілої, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло не оспорюються, як і кваліфікація вказаних дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи касаційної скарги потерпілої щодо невідповідності призначеного покарання засудженому ОСОБА_6 тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд наведених вимог закону України про кримінальну відповідальність дотримався та при призначенні покарання врахував й тяжкість вчиненого злочину, й дані про особу засудженого, який судимий, вчинив новий злочин в період іспитового строку, має матір - інваліда другої групи, посередньо характеризується, постійної роботи немає.

Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття ОСОБА_6

З огляду на викладене, суд, врахувавши наведені обставини у сукупності, із дотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність, призначив покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Доводи потерпілої щодо невідповідності призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання внаслідок м'якості всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою № 5-2710км15

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Стасенко Г.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Шроль В.Р.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.