Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Орлянської В.І. та Суржка А.В.,

за участю секретаря Краснощок О.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 9 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2015 року,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 9 липня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

та мешканця АДРЕСА_1, громадянин України, раніше судимий:

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 7 березня 2013 року за частиною 3 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від його відбування з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік;

- вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2013 року за частиною 1 статті 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого від його відбування з випробуванням з встановленням іспитового 2 роки,

засуджений за частиною 3 статті 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України шляхом часткового складання покарань за вказаним вироком та призначеним за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2013 року ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього обов'язку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Вказаним вироком також визнано винуватими та засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що в касаційному порядку не оскаржений.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12 березня 2013 року о 21 годині 00 хвилин неподалік будинку АДРЕСА_2, за попередньою змовою між собою шляхом зламу навісного замка на гаражному приміщенні, що належить ОСОБА_4, проникли всередину, звідки таємно викрали мідний титан та мідні труби загальною вагою 20 кг вартістю 1000 грн, 2 кг алюмінієвих трубок вартістю 20 грн, набір слюсарно-монтажних інструментів "KING ROY" вартістю 545 грн, спричинивши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 1565 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2015 року вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 9 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує безпідставністю та недоцільністю звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з огляду на неодноразове його притягнення до кримінальної відповідальності та застосування статті 75 КК України, однак належних висновків для себе не зробив, вводив суд в оману.

Крім того, зазначається про те, що під час нового апеляційного розгляду не враховано вказівок суду касаційної інстанції, а висновки обмежуються лише загальним посиланням на належність мотивів суду першої інстанції при застосуванні статті 75 КК України.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу, вважаючи за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги таперевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як убачається з касаційної скарги, прокурором не оскаржуються подія кримінального правопорушення, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 3 статті 185 КК України дій ОСОБА_1

Що стосується доводів прокурора щодо безпідставності обрання форми відбування засудженим покарання без ізоляції від суспільства, то вони є обґрунтованими.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з частиною 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд першої інстанції визначаючи розмір покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, враховував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про його особу, котрий за місцем проживання характеризується посередньо, пом'якшуючі покарання обставини, до яких віднесено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та вважаючи, що виправлення останнього та перевиховання можливе в умовах суспільства, суд першої інстанції виходив зі ступеня тяжкості кримінального правопорушення, даних про його особу та обставин кримінального провадження.

Перевіряючи зазначений вирок суду за апеляційною скаргою прокурора щодо призначеного ОСОБА_1 покарання, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду додатково зважив на те, що останній є особою молодого віку, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану шкоду, у потерпілої відсутні до нього претензії, у зв'язку з чим був переконаний, що він не позбавлений можливості виправитися без ізоляції від суспільства.

Однак, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується.

Зокрема, колегія суддів убачає формальне перерахування обставин, які вплинули на визначення форми відбування засудженим покарання, тоді як не надано належної оцінки даним про його особу, котрий належних висновків для себе не зробив, а продовжив вчиняти однорідні кримінальні правопорушення у сфері злочинів проти власності, від призначеного за якими покарання звільнявся з випробуванням, та вчинив нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку за останнім за часом вироком. Зазначене беззаперечно вказує на негативну характеристику особи засудженого та те, що призначення йому покарання без ізоляції від суспільства не досягне мети покарання.

Вказане під час нового розгляду кримінального провадження оминув суд апеляційної інстанції, оскільки не оцінив всіх обставин у їх сукупності, а лише зазначив ті, які стали для залишення вироку суду без зміни визначальними, що є недопустимим. При тому, що підставами для скасування вироку суду апеляційної інстанції слугувало не зазначення кримінального закону, за який ОСОБА_1 засуджений та відсутність належних мотивів висновку про наявність такої обставини, як рецидив злочину.

Оскільки суд апеляційної інстанції законодавчо був уповноважений вирішувати питання щодо більш суворого покарання, в частині чого і подавалася апеляційна скарга прокурором, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Відтак, касаційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.