Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

секретаря Медицької У.І.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050390000377 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2015 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 24 лютого 2012 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 19 червня 2013 року умовно-достроково, невідбутий строк 11 місяців 13 днів.

вироком Краматорського міського суду Донецької області від 25 вересня 2014 року визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2015 року вирок міського суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного засудженому покарання скасовано.

Ухвалено призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 309 КК України 2 роки позбавлення волі.

Виключено із вироку рішення про стягнення з ОСОБА_2 245 грн. 52 коп. витрат на користь НДКЕЦ при ГУМВС України в Донецькій області пов'язаних із проведенням судово-хімічної експертизи.

Врешті вирок суду залишено без зімни.

У касаційній скарзі захисник ставить питання про зміну вироку апеляційного суду щодо засудженого та застосування ст. 75 КК України. Посилається на те, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого призначене покарання за своїм видом явно невідповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Зокрема, не враховано, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому злочині, сприяв у його розкритті, його позитивну характеристику, незадовільний стан здоров'я. Призначаючи покарання засудженому, суд апеляційної інстанції не навів у своєму рішенні переконливих мотивів, чому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він повторно незаконно придбав, виготовив та зберігав наркотичний засіб без мети збуту за наступних обставин.

Перебуваючи 25 вересня 2014 року біля автозаправної станції на бульварі Краматорському в м. Краматорськ, ОСОБА_2 виявив кущ дикорослої коноплі, зірвав його й приніс до свого помешкання по АДРЕСА_1, де виготовив для власного вживання особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який незаконно зберігав.

23 лютого 2015 року під час особистого огляду ОСОБА_2 у зв'язку із його притягненням до адміністративної відповідальності працівниками міліції виявлено і вилучено паперовий згорток із канабісом у кількості 13,77 г у перерахунку на суху речовину, який засуджений зберігав при собі без мети збуту.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечив доводи скарги захисника та вважав, що скарга задоволенню, а вирок апеляційного суду зміні не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних відповідно до вимог КПК України (4651-17) та у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суворість призначеного покарання засудженому є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання винному апеляційний суд виходив із названих вимог закону, врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, наслідки його вчинення, дані про особу засудженого.

Враховано обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, ОСОБА_2 визнав вину, розкаявся у вчиненому, сприяв у розкритті злочину.

Разом із тим, за даними про особу обвинуваченого, ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, і після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не встав, продовжував вживати наркотичні засоби, не працював, вчинив новий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Судимість ОСОБА_2 у встановленому законом прядку не знята і не погашена. Тому вчинення ним повторно аналогічного злочину свідчить про те, що попереднє призначене йому покарання не досягло своєї мети, як це передбачено ст. 50 КК України.

Призначаючи винному покарання в мінімальному розмірі санкції ч. 2 ст. 309 КК України, суд наряду із тяжкістю злочину, негативними даними про особу ОСОБА_2 у повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, на які є посилання у касаційній скарзі захисника.

Вирок апеляційного суду належно мотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Законних підстав для зміни вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання внаслідок його суворості, як це вимагає ст. 414 КПК України колегія суддів не вбачає.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи скарги захисника безпідставними, а касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на інші порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 433- 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.