Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

секретаря Медицької У.І.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040230000388 за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2015 року визнано винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.

На підставі ч. 2 ст. 86 Кримінального кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та п. в) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

Частково задоволено позовну заяву потерпілих.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 120 000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду, 640 грн. 34 коп. витрат на лікування.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 80 000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду, 10 286 грн. 40 коп. витрат на поховання ОСОБА_4

В решті вимог позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ставлять питання про скасування рішень суду в зв'язку із неправильним застосуванням Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) та порушенням вимог закону при вирішенні цивільного позову. Зазначають, задовольняючи частково цивільний позов, суд не навів мотивів прийнятого рішення. Зокрема, у рішенні суду необґрунтовано зменшено розмір моральної шкоди, незадоволено позовні вимоги, які було заявлено до СК "Кредо".

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 13 жовтня 2013 року, керуючи автомобілем "Chevrolet Aveo" по проїжджій частині дороги вул. Кіровоградське шосе в напрямку с. Мар'янівка в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, здійснюючи маневр розвороту, не переконався, що не створить перешкоди учасникам руху, не надав дорогу зустрічному транспортному засобу, здійснив зіткнення з мотоциклом "JAWA 350-634" під керуванням ОСОБА_4 Унаслідок ДТП водій ОСОБА_4 загинув.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи скарги частково та вважав, що вирок та ухвала суду підлягають скасуванню в частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних відповідно до вимог КПК України (4651-17) та у касаційній скарзі не оспорюються.

Твердження потерпілих у касаційній скарзі про неправильне застосування до ОСОБА_3 норм Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) є необґрунтованими.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 2 ст. 86 КК України Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Діючи в межах цієї норми, суд обґрунтовано застосував п. в) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" й звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання.

Посилання скаржників на ч. 2 ст. 12 Закону України "Про амністію у 2014 році", якою визначено трьохмісячний строк звільнення після опублікування цього Закону, не є підставою для визнання незаконності застосування амністії до ОСОБА_3, оскільки вказаний строк має місце для застосування Закону щодо осіб, які вже відбувають призначене за вироком покарання в місцях позбавлення волі.

Разом із тим, доводи скарги потерпілих про невмотивованість вироку суду в частині вирішення цивільного позову заслуговують на увагу.

За змістом ст. 128 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов, який розглядається у кримінальному провадженні за правилами, встановленими цим кодексом та нормами ЦПК України (1618-15) .

Згідно пункту 16 роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) (далі - Постановою) статтею 21 Закону № 1961-IV від 01 липня 2004 року "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Окрім того, відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів даної справи видно, що потерпілі самостійно до початку судового розгляду подали цивільний позов у кримінальному провадженні до СК "Кредо" та ОСОБА_3

Як убачається з судових рішень, при вирішенні цивільного позову, який виник із відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд посилаючись на відсутність звернення потерпілих із відповідною заявою до СК "Кредо" та недоведеність цього факту позивачами, відмовив у задоволенні позовних вимог до страхової компанії.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд не застосував норму закону для обґрунтування такого рішення, що є неприпустимо.

Разом із тим, ст. 6 Закону визначено, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

При цьому, ст. 22 цього Закону, передбачено обов'язок у разі настання страхового випадку страховика у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У межах даної кримінальної справи факт дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано правоохоронними органами, вироком суду встановлено винуватість відповідача ОСОБА_3, котрого притягнуто до кримінальної відповідальності.

Таким чином, встановлений факт ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком, внаслідок чого в страховика настає обов'язок за укладеним договором обов'язкового страхування транспортного засобу.

Наведені обставини не було враховано судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову.

Окрім того, в матеріалах справи відсутня копія укладеного договору обов'язкового страхування транспортного засобу ОСОБА_3, з цього слідує, що суд першої інстанції формально віднісся до розгляду цивільного позову, оскільки не перевірив умови цього договору, що є істотним порушенням.

На вказані порушення вимог закону суд апеляційної інстанції увагу не звернув, доводи апеляційної скарги потерпілих не спростував, не виправив помилки районного суду.

Виходячи з викладеного, судові рішення щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають скасуванню з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

При новому судовому розгляді, суду належить розглянути цивільний позов потерпілих відповідно до вимог закону, з урахуванням правового висновку Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 5-284 цс 15, постановити законне та мотивоване рішення.

Керуючись ст. ст. 434- 439 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року щодо ОСОБА_3 змінити. В частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.