Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Бех М.О. і Квасневської Н.Д., при секретарі судового засідання Медицькій У.І., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Пустомити Львівської області, мешканця м. Львів, громадянина України, такого, що судимості не мав, за участю прокурора Прихожанова В.О., засудженого ОСОБА_5,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернувся захисник ОСОБА_7 з вимогами про перевірку судових рішень щодо ОСОБА_5

Вироком Галицького районного суду Львівської області від 26 грудня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 368-4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 14 450 грн.

У вироку вирішено долю процесуальних витрат та речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2015 року вирок скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 368-4 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 14 450 грн. з позбавленням права обіймати посади і займатись діяльністю, пов'язаної з проведенням експертної оцінки майна строком на 2 роки.

У вироку вирішено долю процесуальних витрат та речових доказів.

У касаційній скарзі захисник не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання апеляційним судом тяжкості вчиненого злочину та його особі, внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Мотивуючи скаргу захисник ОСОБА_7 твердить, що апеляційний суд не обґрунтував своє рішення при вирішенні питання щодо скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він будучи відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачем, 18 червня 2014 року приблизно о 14 годині перебуваючи в ресторані "Прага" по вул. Гнатюка, 8 у м. Львові, отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 450 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 5 341 грн. 50 коп. за виготовлення та видачу звіту про оцінку нежитлового приміщення по вул. Роксоляни, 6 у м. Львові, площею 90,8 м2, в найкоротший термін, а також за незаконне зменшення оціночної вартості зазначеного приміщення з 1 500 000 грн. до 600 0000 грн.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу захисника, прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Статтею 438 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватись статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.

Крім того, згідно з вимогами статей 404, 407 КПК України апеляційний суд вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, а за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і, відповідно до вимог ст. 420 КПК України,ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування судового рішення.

Так, не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій заперечував законність цього рішення в частині призначеного ОСОБА_5 покарання.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши подану скаргу, задовольнив вимоги прокурора та постановив свій вирок.

Однак, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 апеляційний суд належно не виконав вимог кримінального процесуального закону та припустився протиріч при постановленні судового рішення.

Як зазначив апеляційний суд, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 оскаржено прокурором лише в частині призначеного покарання. Отже вказаний вирок в частині доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого не оскаржено.

Постановляючи свій вирок апеляційний суд мав дотриматись рекомендацій, зазначених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 1 "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розглядікримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) , відповідно до яких апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції у межах апеляції. У зв'язку з цим він скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у якій визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення засудженого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи в учиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.

Однак, ані вказаних рекомендацій, ані вимог кримінального процесуального закону якими регламентовано процедуру постановлення вироку апеляційним судом, цей суд не дотримався.

Так, не маючи необхідності перевірки вироку місцевого суду щодо доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 й не провівши перевірку в цій частині, апеляційний суд скасував вирок у повному обсязі, визнав винуватим засудженого у вчиненні того ж кримінального правопорушення, що й суд першої інстанції, та фактично постановив вирок лише в частині призначеного покарання.

Отже, апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги та припустився таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, адже його було ухвалено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Тому цей вирок на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, який слід провести з дотриманням всіх вимог закону, перевірити доводи апеляційної такасаційної скарг, й за наслідками розгляду апеляційної скарги, постановити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення.

Оскільки вирок апеляційного суду скасовано з інших підстав, ніж про це просив захисник ОСОБА_7, його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.