Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Чуйко О.Г., суддів: Крижановського В.Я., Вільгушинського М.Й., при секретарі Зінорук В.В.,

розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000535, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2015 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Зубарі Київської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (гурт.), раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4ст. 358 КК України,

за участю прокурора Хорольського С.В.,

захисника ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5,

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнено від покарання.

Стягнуто з ОСОБА_5 391 грн. 20 коп. на користь держави за проведення експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2015 року змінено вирок суду першої інстанції та виключено з нього вказівки про стягнення з ОСОБА_5 391 грн. 20 коп. на користь держави за проведення експертизи.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на ту обставину, що суд дав невірну оцінку доказам, які містяться у матеріалах кримінального провадження, та не дав оцінку доказам, які підтверджують невинуватість ОСОБА_5 Вважає, що апеляційним судом дані порушення усунуті не були.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, пояснення засудженого та його захисника, які касаційну скаргу підтримали у повному обсязі і просять її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він, у невстановлений час, 27 квітня 2004 року, перебуваючи по вул. Ялтинській, 14 у м. Києві, реалізовуючи свій намір стати на квартирний облік по першочерговій категорії, шляхом умисного використання медичного висновку на своє ім'я, виданого 01.11.2000 року Київським міським психоневрологічним диспансером № 2 та заздалегідь знаючи, що він підроблений, оскільки медичний огляду у встановленому порядку для отримання довідки ЛКК він не проходив та на обліку у лікаря-психіатра не перебував, подав до відділу житлового забезпечення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації заяву із переліком документів, до яких входив і вищевказаний медичний висновок.

У подальшому, Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією затверджено розпорядження № 415 від 01.06.2004 року, згідно якого ОСОБА_5 прийнятий на квартирний облік по першочерговій категорії "психічно хворий", на підставі даних висновку ЛКК Київського міського ПНД № 2, а 05.08.2011 року рішенням Дарницької районної житлової комісії ОСОБА_5 за програмою "Соціальне житло" та програмою "70*30" надано однокімнатну квартиру.

Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду кримінального провадження та їм дана належна оцінка.

Зокрема, суд виходив з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які заперечували складання та підписання ними медичного висновку на ім'я ОСОБА_5, виданого 01.11.2000 року Київським міським психоневрологічним диспансером №2.

Крім того, суд дав оцінку показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили, що ОСОБА_5 до відділу обліку та розподілу житлової площі Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації було подано медичний висновок від 03.11.2000 року.

Винуватість ОСОБА_5 була підтверджена також письмовими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:

- даними медичного висновку від 03.11.2000 року, згідно якого ОСОБА_5 01.11.2000 року був оглянутий ЛКК міського психоневрологічного диспансеру № 2 та встановлено, що він хворіє хронічним психічним захворюванням, передбаченим п. 2 наказу МОЗ СССР від 28.03.1983 року № 330 (v0330400-83) і у відповідності до п. 3 пп. 44 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, має право на першочергове отримання житлового приміщення;

- листом Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2 від 11.04.2013 року № 196, з якого вбачається, що впродовж 2000 року довідка ЛКК за формою наказу МОЗ УРСР № 5 ОСОБА_5 диспансером не видавалася;

- копією журналу обліку проведення засідань ЛКК, з якого вбачається, що 01.11.2000 року та 03.11.2000 року ОСОБА_5 ЛКК у Київському міському психоневрологічному диспансері № 2 не проходив;

- даними висновку судово-психіатричного експерта № 250 від 09.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_5 за своїм психічним станом на 01.11.2000 року ознак будь-якої психічної хвороби не виявляв, ОСОБА_5 за станом свого психічного здоров'я на 27.04.2004 року будь-якими психічним захворюванням не страждав;

- даними з Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2, на запит слідчого, з яких убачається, що ОСОБА_5 станом на 08.10.2013 року на обліку у лікаря психіатра не перебував.

У своїй касаційній скарзі захисник просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка. Дані обставини перегляду в касаційному порядку не підлягають.

При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом.

Доводи захисника про ту обставину, що неповнота судового розгляду перешкодила суду встановити істину по справі є безпідставними, оскільки винуватість ОСОБА_5 у використанні завідомо підробленого документа повністю була підтверджена зібраними та дослідженими під час розгляду кримінального провадження доказами.

На вимогу ст. 419 КПК України, при перегляді справи апеляційним судом, належним чином перевірені всі наведені в апеляційній скарзі захисника доводи і прийнято рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У зв'язку із викладеним касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

У той же час, як убачається із матеріалів кримінального провадження, місцевим судом було неправильно застосовано кримінальний закон. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" № 3207-VI від 7 квітня 2011 року (3207-17) , що набрав чинності з 1 липня 2011 року статтю 358 КК викладено у новій редакції, згідно з якою вказану норму доповнено частиною другою, якою законодавецьвизначив відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут спеціального суб'єкта - працівника юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг. Відповідно попередню нумерацію частин указаної статті було змінено з другої частини на третю, а з третьої - на четверту.

У зв'язку із зазначеними змінами, органом досудового слідства було повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого 4 ст. 358 КК в редакції Закону від 7 квітня 2011 року. За цим законом суд визнав ОСОБА_5 винуватим, призначив покарання та звільнив від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України.

Водночас закон про кримінальну відповідальність, який суд першої інстанції застосував, не скасовував злочинність діяння, інкримінованого винній особі, не пом'якшував кримінальну відповідальність та жодним іншим чином не поліпшував її становище, а тому суди мали керуватись вимогами ст. 4 КК України.

Апеляційним судом дані порушення усунуті не були, при розгляді справи за апеляційною скаргою захисника було прийнято рішення, у частині кваліфікації дій ОСОБА_5, про залишення вироку без змін, без перекваліфікації дій ОСОБА_5 на редакцію статті, яка діяла на момент вчинення злочину.

Вказана обставина є підставою для зміни судових рішень у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 433 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2015 року щодо ОСОБА_5, у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 358 КК України (в ред. від 7 квітня 2011 року) на ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 року).

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. від 5 квітня 2001 року) до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнити від покарання.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.